Традиційний підхід до управління портфелем і сучасна портфельна теорія

Будь-який інвестор, агресивний чи консервативний, незалежно від того, які цілі він переслідує на ринку цінних паперів і управління портфелем якого типу (активне чи пасивне) дотримується, для формування портфеля повинен вибирати цінні папери. Існує два професійних підходи до їх вибору — фундаментальний та технічний аналіз.

Фундаментальний аналіз — це аналіз чинників, які впливають на вартість цінного папера. Він призначений відповісти на питання, який папір потрібно купувати або продавати, а технічний — коли це слід робити.

Фундаментальний аналіз базується на ретельному вивченні економічного стану емітента цінного папера. При цьому інформація береться, передусім, з вивчення фінансових звітів емітента за поточний і минулі роки. Вивчається баланс, звіти про прибутки та збитки, інші фінансові джерела. Стан компанії порівнюється з аналогічними компаніями в галузі за допомогою коефіцієнтів ефективності — показників, які розраховуються за даними балансу та інших фінансових звітів. Ці коефіцієнти дають ефективності діяльності підприємства різні відносні характеристики.

Аналіз фінансової звітності вимагає від інвестора гарних знань практики бухгалтерського обліку, оскільки його завдання в значній мірі полягає в тому, щоб визначити, наскільки дані бухгалтерських балансів відповідають реальному стану справ на підприємстві, чи не завищено або не занижено прибуток, яка вірогід¬ність погашення коротко- і довгострокової заборгованостей. Фінансові та виробничі показники потрібно аналізувати за кілька років, щоб отримати картину розвитку ситуації на підприємстві.

Крім дослідження стану справ на самому підприємстві, інвестору, який займається фундаментальним аналізом, потрібно ви¬вчати чинники макроекономічного характеру, а також ринок, на якому діє підприємство. Це відкриває вкладнику розуміння довгострокової й короткострокової кон’юнктури. Таке знання особливо важливе для інвестора, який орієнтується на довгострокові вкладення.

Логіку фундаментального аналізу в частині інвестиційної при-вабливості ринку та підприємства представлено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1

ЛОГІКА ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

Проведений фундаментальний аналіз у сукупності з вивченням стану справ у галузі та економіці загалом може дати інвестору значні результати, указавши на доцільність купівлі або продажу цінного папера. Однак для того щоб аналітик дійсно відчув плоди своєї праці, потрібно виконати дві умови. По-перше, він повинен отримати результати аналізу раніше за інших інвесторів. По-друге, інші вкладники мають прийти до аналогічних висновків.

Технічний аналіз — це вивчення стану ринку цінних паперів. У його основі лежить теоретичне припущення про те, що всі зовнішні сили, які впливають на ринок, у підсумку проявляються в двох показниках — обсягах торгівлі та рівні цін фінансових активів. Тому аналітик, який займається технічним аналізом, не бере до уваги впливу зовнішніх сил на ринок, а вивчає динаміку його показників. Друга теоретична передумова полягає в тому, що колишній стан ринку періодично повторюється. У зв’язку із цим завдання інвестора — на основі вивчення колишньої динаміки ринку визначити, якою вона буде в наступний момент. Кон’юнктура ринку залежить від взаємодії попиту та пропозиції, і технічний аналіз призначений визначити моменти їхньої невідповідності, щоб відповісти на питання, коли слід купити або продати цінний папір. Технічний аналітик зазвичай намагається передбачити короткостроковий рух ринку.

Реально аналіз проводиться графічно, тобто інформація про рух цін представлена графіком поведінки фінансових інструментів, у якому аналітик намагається знайти стійкі конфігурації та такі, що повторюються. Основ їх типи класифікуються, а в поточ¬ній інформації про ціни намагаються виявити одну з них. Якщо це вдається, то майбутня поведінка цін прогнозується на основі такої конфігурації.

Графічні картини фондового ринку відрізняються великою

різноманітністю форм. До основних видів графіків можна віднести такі: гістограму (стовпчикову діаграму); лінійний графік ціни закриття; точкову діаграму; «японський свічник».