Операції РЕПО по цінним паперам

План

1.Суть операції РЕПО

2.Процентний дохід від інвестування коштів в угоду РЕПО.

3.Переміщенні і зберігання цінних паперів за функціонування ринку РЕПО.

Операція РЕПО (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансо¬ва операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водно¬час перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між ці¬нами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторо¬на, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО. Ціна зворотного викупу являє со¬бою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачу¬ється позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка РЕПО) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати РЕПО як форму короткострокового кредиту, забезпече¬ного цінними паперами.

Процентний дохід, який можна отримати бід інвестування коштів в угоду РЕПО, визначається за формулою:

У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі су¬ми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизованими.

Що стосується переміщення і зберігання цінних паперів, то, як показує світова практика функціонування ринку РЕПО, можуть за¬стосовуватись різні способи. Перший спосіб полягає у тому, що цінні папери, куплені у першій частині операції РЕПО, справді перераховуються (переказуються) покупцеві цінних паперів. У цьому випадку покупець цінних паперів у першій частині РЕПО мінімізує свій кредитний ризик. Другий спосіб передбачає пере-казування (переміщення) цінних паперів на користь третьої сто¬рони, що визначило назву цієї операції — «тристороннє» РЕПО. Третя сторона, згідно з договором, має певні зобов'язання перед безпосередніми учасниками угоди. Останній, третій спосіб здій¬снення операцій РЕПО вирізняється тим, що цінні папери залиша¬ються у сторони, яка є продавцем цінних паперів у першій части¬ні цієї операції. Продавець виступає у ролі зберігача цінних паперів для покупця. Цей епосів РЕПО традиційно називають «Довір¬чим РЕПО». Він характеризується мінімальними витратами на пе¬реміщення цінних паперів, а також найвищим рівнем кредитного ризику для покупця цінних паперів.

Починаючи з 1997 р. Національний банк проводить на позабіржовому ринку операції з державними цінними паперами на умовах угоди РЕПО. При проведенні цих операцій НБУ укладає з комерційним банком договір про продаж-купівлю цінних папе¬рів на певний строк із зобов'язанням зворотної операції у ви¬значений термін або на вимогу однієї зі сторін за ціною, обумо-вленою заздалегідь.

Згідно з нормативними документами МНУ операції РЕПО поді¬ляються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

* нічне РЕПО. Термін дії становить один день. Процентна став¬ка є фіксованою на весь період проведення операції;

* відкрите РЕПО. Термін операції в угоді не визначається. Кож¬на зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення операції. Процентна ставка не є фіксованою;

* строкове РЕПО. Термін операції визначається в угоді. Ставка є постійною протягом усього терміну проведення операції.

Національний банк може здійснювати операції РЕПО з купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосеред¬ньої домовленості з комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО.

Починаючи з 2001 р. НБУ запровадив новий механізм рефі¬нансування комерційних банків під забезпечення цінними па¬перами.