Банківські портфелі цінних паперів

План

1.Дві групи інвестиційної якості фінансових інструментів.

2.Структура портфеля цінних паперів.

3.Оцінка ефективності інвестиційної діяльності банку.

Етап інвестиційного процесу— це формування ба¬нком портфеля цінних паперів з урахуванням результатів прове¬деного аналізу й управління цим портфелем. Банки, як уже від¬значалося, вкладають кошти у фінансові інструменти, що мають різні характеристики з точки зору ліквідності, дохідності, схиль¬ності до ризику. З метою аналізу інвестиційної якості фінансових інструментів прийнято умовно поділяти їх на дві групи. Перша — це інструменти грошового ринку зі строком обігу "до одного року, які характеризуються, як правило, низьким рівнем ризику, помір¬кованою дохідністю і високою ліквідністю (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні папери). Друга група — інструменти ринку капіталів, строк обігу яких пе¬ревищує рік і яким притаманна вища дохідність і відповідно ви¬щий рівень ризику (корпоративні цінні папери, довгострокові державні облігації)- За останні роки спектр інвестиційних мож¬ливостей банків розширився, з'явилися нові фінансові інструмен¬ти — ф'ючерсні контракти, опціопи за цінними паперами тощо.

Структура портфеля цінних паперів залежить від цілей інвес¬тиційної діяльності банку і від обраної банком інвестиційної стра¬тегії— пасивної чи активної. Головне завдання банку-інвестора — це сформувати ефективний портфель, тобто портфель, який за¬безпечує найвищий рівень очікуваного доходу за даного рівня ризику або найменший ризик за даного рівня доходу.

Пасивна (консервативна, очікувальна) стратегія формування і управління портфелем полягає у диверсифікації інвестицій по рі¬зних сегментах ринку й у різні цінні папери. Вона базується на прагненні до гарантованого досягнення заданих параметрів дохо¬ду (на рівні середньоринкового) і ризику.

Активна стратегія формування й управління портфелем цін¬них паперів базується на прогнозуванні майбутніх процентних ставок і ціпової динаміки. Використання цієї стратегії при порт¬фельних інвестиціях у боргові зобов'язання передбачає вибір зо¬бов'язань з максимальним значенням показників дохідності, а при портфельних інвестиціях у акції — вибір акцій недооціне¬них ринком на даний момент. Характерною рисою активної стра-тегії є постійний перегляд інвестиційних рішень з урахуванням ринкових тенденцій і на цій основі реструктуризація (поновлен¬ня) портфеля цінних паперів.

Останній етап інвестиційного процесу — це оцінка ефектив¬ності інвестиційної діяльності банку і, зокрема, ефективності управління портфелем цінних паперів. Під оцінкою ефективно¬сті мається на увазі, по-перше періодичний контроль за тим, наскільки реальні результати інвестиційної діяльності відповіда¬ють цілям політики, сформованої банком і, отже, наскільки ефекти¬вною виявилася стратегія банку з формування й управління порт¬фелем. По-друге, ефективність, безумовно, оцінюється дохідніс¬тю вкладень, яка досягнута банком за відповідний проміжок ча¬су, порівняно з показниками інших інвесторів або ринку взагалі.

До середини 1998 p., тобто до кризи на фінансовому ринку, українські банки здійснювали активну інвестиційну діяльність на ринку державних цінних паперів, і передусім на ринку облі¬гацій внутрішньої державної позики, які характеризувалися ви¬соким рівнем дохідності, ліквідності і користувалися довірою суб'єктів ринку, враховуючи своєчасні розрахунки уряду з влас¬никами облігацій. Починаючи з 2000 р. Уряд України проводить політику, спрямовану па поступову реанімацію ринку державних цінних паперів. Діяльність банків на ринку корпоративних цін¬них паперів стримується несталістю курсів цього виду паперів, недостатньою ліквідністю як цінних паперів, так і банків, обме¬женістю власного капіталу банків.

Згідно з нормативними документами Національного банку України цінні папери, в які банки вкладають кошти, класифіку¬ються за різними критеріями. З урахуванням цих критеріїв здійс¬нюється облік вкладень у цінні папери на балансі комерційних банків. Залежно від мети придбання, характеристики цінного па¬перу і строків зберігання в портфелі банку цінні папери підрозді¬ляють на чотири види:

* портфель цінних паперів на продаж — враховуються цінні папери, які банк придбав на короткий строк з наміром їх подаль¬шого перепродажу й отримання торговельного доходу від різниці між ціною пролажу та ціною купівлі. Під час перебування цінних паперів у портфелі на продаж вони можуть принести дивіденд¬ний або процентний дохід. Належність цінних паперів до порт¬феля на продаж обмежена календарним роком, після чого їх ав¬томатично переводить у портфель на інвестиції;