Сертифікати, векселі й казначейські зобов’язання
За результатами оцінювання банк може бути схарактеризовано як «добрий», «задовільний», «достатній», «критичний», «незадовільний».
Показники, що використовуються для оцінювання інвестиційних якостей сертифікатів за другим і третім параметром, аналогічні показникам оцінки відповідних параметрів облігацій.
Варто виокремити також і інвестиційні сертифікати. Вони випускаються інвестиційними фондами або інвестиційними компаніями (інститутами спільного інвестування) і мають такі характеристики: дають право на одержання прибутку у вигляді дивідендів; обсяг емісії не може перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду; розміщуються й викуповуються за ціною, що відповідає вартості чистих активів; обмінюються на приватизаційні папери.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р., інститут спільного інвестування (ІСІ) — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд — провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) гро¬шових коштів інвесторів для отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.
Спільне інвестування дає змогу зменшити ризик вкладень у цінні папери внаслідок таких чинників:
1. Кошти, мобілізовані внаслідок випуску інвестиційних сертифікатів, укладаються в портфель цінних паперів, а не цінні папери одного виду або одного емітента. Таким способом зменшується ризик неповернення інвестицій або неодержання доходу.2. Рішення щодо доцільності включення тих чи інших цінних паперів до портфеля або вилучення їх з нього приймається професіоналами, які здійснюють постійне вивчення ринку цінних паперів, інформації про емітентів, результати їхньої діяльності тощо. Звичайному інвестору, особливо фізичним особам, досить складно одержати необхідну інформацію на ринку.
3. Законодавство різних країн у більшості випадків установлює жорсткі норми щодо надання звітів інститутами спільного інвестування комісіям із цінних паперів та щодо оприлюднення результатів діяльності таких інститутів. Так інвестори мають можливість ретельніше спостерігати за станом справ інвестиційного фонду або компанії.
4. Захист інтересів інвесторів забезпечується тим, що комісії з цінних паперів у більшості випадків установлюють набагато пиль¬ніший контроль за інститутами спільного інвестування порівняно з іншими емітентами.
Поділ інвестиційних сертифікатів на іменні та на пред’явника, з погляду інвестора, аналогічний описаному вище поділу акцій. Можна відзначити, що найменш ризикованими є вкладання засобів у сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їхній викуп, а по-друге, перебувають під більш жорстким держав¬ним контролем.
Іншими поширеними фінансовими інструментами для продажу й перепродажу є векселі. Операції з ними — одна з найстаріших банківських операцій. Виникнення цього першого виду цінних паперів, як специфічного товару на фінансовому ринку, пов’язане з практикою торговельних та лихварських операцій. Батьківщиною векселя заведено вважати Італію, де вже в ХІІ столітті генуезькі купці вносили гроші місцевим міняйлам в обмін на зобов’язання сплатити цю суму в іншому місці. Сам термін вексель — cambium — означав «обмін».
Вексель — це письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний строк.
Векселі мають такі ознаки, які відрізняють їх від інших цінних паперів:
1. Вони є грошовими документами, що засвідчують наявність відносин безумовної заборгованості.
2. Виступають засобом кредитування, оскільки між датою виписки або виставлення векселя та датою погашення завжди є пев¬ний період, протягом якого існують відносини заборгованості. Погашення векселя означає виконання боржником своїх грошових зобов’язань і, отже, їхнє закінчення.