Суб’єкти ринку цінних паперів та їхні функції

Інфраструктурними учасниками фондового ринку є юридичні особи, які виконують такі основні види професійної діяльності з інструментами ринку цінних паперів: з організації торгівлі на рин¬ку, з управління цінними паперами, з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, депозитарну, розрахунково-клірингову, консультаційну та аудиторську діяльність тощо.

Реєстратор — юридична особа, суб’єкт підприємництва, який займається одним видом діяльності — веденням реєстрів власників іменних цінних паперів на основі ліцензії ДКЦПФР. Діяльність реєстраторів регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Емітент може й самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо їхня кількість не перевищує 500 осіб. У цьому випадку він зобов’язаний мати одного штатного співробітника, атестованого як спеціаліст із питань ведення реєстру та з кваліфікаційним сертифікатом установленого зразка, який займається реєстраторською діяльністю.

У 1997 р., після того як було прийнято Закон «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», у реєстраторів з’явилися конкуренти — зберігачі.

Зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію зберігача ДКЦПФР та зберігає й обслуговує рахунки в цінних паперах.

На практиці частіше всього реєстратори задовольняють права власників документарних цінних паперів, а зберігачі — права власників бездокументарних цінних паперів.Документарна форма цінного папера — це бланк сертифіката, що містить визначені законодавством реквізити й задовольняє право власності на цінні папери. Сертифікат обов’язково має містити такі реквізити: назву цінного папера (для акцій — «сертифікат», для облігацій — «облігація»); код за ЄДРПОУ; назву й місцезнаходження емітента; серію й номер сертифіката; дату випус¬ку; тип і категорію цінного папера; його номінальну вартість; ім’я власника; кількість цінних паперів; підпис керівника емітента; реквізити реєстру.

Бездокументарна форма цінного папера — електронний запис, що здійснюється зберігачем, і який є підтвердженням права власності на цінний папір. Випуск цінних паперів у бездокументарній формі оформлюється глобальним сертифікатом емісії, який засвідчує право власника на здійснення операцій із цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі. Він має містити такі реквізити: реєстраційний номер; дату та місце оформлення сертифіката; офіційне найменування й місцезнаходження емітента; вид і категорію цінних паперів; номінальну вартість одного цінного папера; зареєстрований статутний фонд емітента; обсяги емісії; права власників (наприклад, на управління й одержання доходу); іншу інформацію.

Депозитарій — це інститут, який дає можливість здійснювати розрахунки в цінних паперах через комп’ютеризовану систему депозитарного обліку та спрощує їхній обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України.

Діяльність депозитаріїв в Україні регулюється Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року (№ 710/97 — ВР). Відповідно до цього Закону депозитарій здійснює діяльність щодо:

•надання послуг зі збереження цінних паперів незалежно від форми їх випуску;

•відкриття та ведення рахунків у цінних паперах;

•обслуговування операцій за цими рахунками, включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

•обслуговування операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів.

Депозитарій може створюватися у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше 10 зберігачів. Депозитарна діяльність має бути єдиним видом діяльності цього товариства.

В Україні специфіка національної депозитарної діяльності полягає в існуванні паралельно створених депозитаріїв — Національного депозитарію України (НДУ) і Депозитарно-клірингової компанії «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС).