Інструменти ринку цінних паперів

• конвертовані — можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями;

• зі ставкою дивіденду, що корегується — дивіденд на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами);

• відзивні — можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з надбавкою до номіналу.

Якщо емітент випускає кілька видів привілейованих акцій, вони можуть поділятися на категорії А (більше пільг при сплаті дивіденду і погашення при ліквідації) та В (зазначених пільг не мають).

За звичайними (простими) акціями власник:

• отримує дивіденд (чи частину прибутку), що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями;

• отримує право голосу на загальних зборах акціонерів, тобто право на участь у керуванні акціонерною власністю.

Розмір дивідендів визначається так:

де P(d) — розподільний прибуток, одержаний у поточному році, або частина накопиченого нерозподільного прибутку, яка йде на виплату дивідендів; S(i) — загальна кількість акцій, що перебувають у власності акціонерів у поточному році.

Середня кількість акцій розраховується як середня арифметична акцій, що перебували в обігу на початку року та в його кінці:

Розподільний чистий прибуток визначається як різниця між чистим прибутком і нерозподільним чистим прибутком: РЧП = ЧП - НЧП. Нерозподільний чистий прибуток виключає витрати на розвиток господарської діяльності, соціальний розвиток підприємства, оплату праці та резервний фонд:Зменшення випуску привілейованих акцій зазвичай пов'язано з погіршенням економічної кон'юнктури, внаслідок чого зменшуються прибутки компанії (а ставка відсотка за привілейованими акціями залишається фіксованою), в той час як на звичайні акції депресії впливають меншою мірою і їх випуск може бути збільшений для додаткової мобілізації капіталу в разі погіршення платоспроможності компанії.

Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Якщо акціонеру належить значна кількість акцій, то в цьому разі йдеться про пакет акцій. Іншими словами, під пакетом акцій розуміється наявність у власності одного акціонера певної кількості акцій одного емітента. За кількістю акцій у пакеті розрізняють значний та контрольний пакети акцій.

Під значним розуміється такий пакет акцій, який дає змогу акціонеру суттєво впливати на справи емітента. Акціонер має можливість висувати своїх кандидатів у раду директорів. Впливати на формування виконавчого органу емітента (правління), а також на вибір напрямків діяльності емітента. Значні пакети акцій мають певні кількісні критерії. Наприклад, у США значними вважаються пакети акцій, що складаються з 10,20 та 40 % акцій одного емітента, в Європейському Співтоваристві — з 5,10 та 25 % акцій одного емітента.

За законами окремих країн акціонери, що володіють значними пакетами акцій (понад 5 %), повинні повідомляти про це емітента та спеціальні державні органи (Комісії з цінних паперів). Так, в Україні реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів емітента, повинен повідомляти Антимонопольний комітет України про кожний факт придбання акціонером понад 10 % акцій одного емітента.

Під контрольним пакетом акцій певного емітента традиційно вважається такий пакет, на основі якого акціонеру належить "50 % + + один голос". Це означає, що всі значніші, ніж цей, пакети акцій так само є контрольними. Акціонер, який володіє контрольним пакетом акцій, має змогу висувати в раду директорів або правління свого кандидата, вносити на зборах акціонерів будь-яку пропозицію, визначати напрямки діяльності емітента тощо. На практиці залежно від рівня розпорошеності акціонерного капіталу контрольні пакети акцій можуть бути з меншими відсотками, наприклад, 20, ЗО чи 40 %. Контрольні пакети акцій треба обов'язково реєструвати, як і значні.