Вартість капіталу як мір а прибутковості

Якщо NPV > 0, проект прийнятний; якщо NPV < 0, проект слід відхилити; якщо NPV= 0, то отримуємо IRR (внутрішню ставку доходу).

Таким чином, чиста теперішня вартість є сумою очікуваних грошових потоків, дисконтованих за ставкою дисконту проекту, зменшеною на вартість коштів, інвестованих у проект.

Внутрішня ставка доходу визначається як коефіцієнт дисконтування, при якому NPV = 0. Визначити прибутковість інвестицій, можна порівнянням внутрішньої ставки доходу з вартістю капіталу. Якщо ця ставка перевищує вартість капіталу, фірма одержує більший дохід, ніж витрачає на сплату залученого капіталу. Якщо внутрішня ставка доходу нижча від вартості капіталу, фірма отримує менше, ніж витрачає для залучення коштів.

Розглянемо умовний приклад:Інвестиції (С) становлять 1000 грн; грошові потоки за роками відповідно (А) — 200, 300, 350 та 500 грн, ставка дисконту (г) 8 %.

Визначимо чисту теперішню вартість (NPV) і проаналізуємо, чи доцільно залучати інвестиції.

Σ 1088,00 грн

Отже, NPV = 1088 - 1000 = 88 грн.

Оскільки NPV= 0, проект прийнятний, його внутрішня ставка доходу вища від вартості капіталу.

Для полегшення розрахунку доцільно застосовувати спеціальні таблиці процентних факторів майбутньої та теперішньої вартості, де на основі двох змінних — кількості років реалізації проекту та ставки дисконту розраховано значення коефіцієнтів зміни вартості:

FVIF— процентний фактор майбутньої вартості, (1 + г)";

FVIFA — процентний фактор майбутньої вартості анюїтету, застосовується до рівномірних платежів протягом кількох років і розраховується як сума процентних факторів майбутньої вартості (FVIF) за певну кількість років;

Ρ VIF — процентний фактор теперішньої вартості, (1 - г)";

PVIFA — процентний фактор теперішньої вартості анюїтету, застосовується до рівномірних платежів протягом кількох років і розраховується як сума процентних факторів теперішньої вартості (PVIF) за певну кількість років.

Вартість капіталу є одиницею при оцінюванні прибутковості й доцільності капіталовкладень. Але капітал, який використовує фірма, надходить з різних джерел: як внутрішніх, так і зовнішніх. Фонди з внутрішніх джерел (наприклад, одержані за рахунок нерозподілених прибутків чи амортизації) зменшують потребу в зовнішньому фінансуванні. Вони є альтернативними щодо зовнішніх джерел і мають оптимально можливу вартість капіталу. Зовнішні джерела, у свою чергу, неоднорідні й можуть включати фінансування як за рахунок короткострокових банківських позик, так і за допомогою довгострокових джерел (наприклад, облігацій) чи навіть безстрокових (як акції). Кожне джерело має особливу вартість капіталу залежно від умов і тривалості залучення. Баланс фірми надає інформацію про походження фондів і дає змогу розрахувати вартість капіталу від кожного окремого джерела.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — Μ.: ИНФРА-М, 1996.

2.Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998.

3.Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003.