Ринок цінних паперів як механізм залучення фінансових активів

Структура ринку цінних паперів

За стадією обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринки.

На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. Іншими словами, первинним ринком є економічний простір, де виникають взаємовідносини суб'єктів у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів. Це означає, що первинні ринки існують як відносно нетривалі ринкові відносини і є тимчасовими ринками. На первинному ринку емітент може продавати цінні папери самостійно або з допомогою посередників.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному ринку, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, змінюються їх власники, а отже, взаємодія суб'єктів у процесі обігу цінних паперів утворює вторинний ринок. Основна функція вторинного ринку полягає у створенні можливості для потенційних інвесторів придбання у власність цінних паперів і забезпечення їх ліквідності. Формування і розвиток вторинного ринку сприяють:

• розвитку відносин власності (цінні папери переходять у власність від одного суб'єкта ринку до іншого);

• переливанню капіталу з однієї сфери діяльності в інші;

• формуванню цивілізованого РЦП;

• розширенню фінансового ринку;

• розширенню кола учасників РЦП;

• створенню можливостей для підвищення ліквідності не лише цінних паперів, а й економіки країни загалом.Первинний і вторинний ринки мають певні відмінності. Предметом угоди купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які раніше були придбані у процесі викупу у емітента. Дохід від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як на первинному ринку, а власникам зазначених цінних паперів (інвесторам чи дилерам), які на вторинному ринку є продавцями. На вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватися шляхом підписки.

З позицій організації вторинний ринок поділяється на позабіржо-вий та біржовий. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим на відміну від біржового — централізованого. У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (близько 90 %) цінних паперів, а на біржовому — відносно незначна їх частина (10 %). Однак саме біржовий ринок, де зосереджені найякісніші цінні папери, визначає кон'юнктуру та процес розвитку фондового ринку.

Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі й пов'язані між собою та найбільшими інсти-туційними інвесторами. До основних ознак позабіржового ринку належать такі:

• чисельність продавців цінних паперів завдяки відсутності жорстких (порівняно з біржею) умов реєстрації учасників;

• відсутність єдиного курсу на однакові цінні папери (курс узгоджується під час переговорів між покупцем і продавцем);

• торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;

• відсутність єдиного центру, який організовує торгівлю цінними паперами і відпрацьовує її методологію.

У різних країнах світу позабіржові ринки відіграють різну роль у загальноринковій взаємодії з цінними паперами. Наприклад, у Данії Позабіржовий ринок відіграє доволі незначну роль, а у США, навпаки, він масштабніший порівняно з біржовим за кількістю учасників та обсягом угод.