Управління портфелем цінних паперів на підприємстві
Припустимо, ви хочете купити цінні папери якогось підприємства, але не впевнені у своїх прогнозах щодо нього або зараз не маєте для цього достатню кількість коштів. Тоді купуйте колопціон на акції цього підприємства. Якщо прогнози справдяться, ви одержите прибуток, якщо помилитеся — втратите тільки премію. Якщо ви хочете застрахуватися від падіння цін на акції, купуйте пут-опціон. Варто пам'ятати, що купівля двох опціонів одночасно на акції того самого підприємства зменшує ризик до мінімуму, але різко зменшує й можливий прибуток.
На політику формування портфеля цінних паперів впливатиме вибір шляхів одержання прибутку від вкладень у цінні папери. Можна сподіватися тільки на одержання дивідендів, розраховувати на збільшення капіталу за рахунок продажу акції після одержання дивіденду за ціною вищою за ціну купівлі. Прибуток можна також одержати, граючи на фондовому ринку на курсових різницях (біржовий арбітраж).
Ще одним чинником, який визначає формування і управління портфелем цінних паперів, є ризик. Ризиком у широкому значенні цього слова вважається залежність результатів діяльності підприємства від коливань ринкової кон'юнктури. З управлінням портфелем цінних паперів пов'язані такі основні ризики:
• курсовий — ризик падіння ринкової ціни акції;
• процентний — ризик того, що ціна цінного паперу зменшиться через збільшення норми відсотка;
• кредитний — ризик того, що позичальник не сплатить за позикою. Кредитний ризик за вкладеннями в акції відсутній, оскільки акція —не боргове зобов'язання, а ризиковий капітал. Власник акції наражається на ризик ліквідації компанії, акціонером якої він є, з можливою невиплатою йому в повному розмірі акціонерного паю.
Водночас вкладення в акції мають вищий курсовий ризик, що робить дорожчим страхування портфеля акцій. Звідси зрозуміла частіша практика використання опціонів.
У світовій практиці відомі два вкрай протилежні підходи до управління портфелем цінних паперів:
• безризиковий — повне страхування процентного ризику, спрямоване на забезпечення гарантованого, але залежного від коливань ринкової кон'юнктури (при цьому не обов'язково кращого) результату за операціями;
• спекулятивний — цілковита відмова від фіксації результатів у розрахунку на сприятливу зміну ринкової кон'юнктури, досягнення максимально можливого прибутку.
На практиці підприємства (фірми), як правило, намагаються знайти компроміс між прагненням максимізувати прибуток і необхідністю обмежувати ризики.
Список використаної літератури
1.Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.
2.Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
3.Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
4.Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
5.Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
6.Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.