Ринок фінансових ресурсів і цінних паперів

Розвиток інвестицій в економіці постійно потребує мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових коштів. В економіці, що функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Ринок фінансових ресурсів — це загальне позначення ринків, де виявляються попит і пропозиція на різноманітні платіжні кошти. Структуру ринку фінансових ресурсів схематично ілюструє рис. 13.

Як бачимо, ринок фінансових ресурсів інтегрує кредитний і валютний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів влас-ності та ринок інструментів позики, що є частиною кредитного ринку, відомі як ринок цінних паперів.

Кредитний ринок — це загальне позначення ринків, де існують пропозиція і попит на різноманітні платіжні кошти. Кредит буквально озна-чає користування певною сумою грошей протягом певного строку.

Кредитний ринок є механізмом, за допомогою якого встановлюють-ся відносини між юридичними особами (підприємствами), які потребують

фінансових коштів для свого розвитку, та організаціями і громадянами, які їх можуть надати (позичити) на певних умовах. Він є також одним з головних фінансових джерел для розвитку капітального будівництва. До головних функцій ринку фінансових ресурсів належать:

• об'єднання дрібних грошових заощаджень населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і створення великих грошових фондів;

• трансформація коштів до позичкового капіталу, що забезпечує зовнішні джерела фінансування капітальних вкладень сфери матеріального виробництва національної економіки;

• надання позик державним органам і населенню для вирішення найважливіших завдань, наприклад покриття бюджетного дефіциту, фінансування житлового і промислового будівництва тощо.

Таким чином, кредитний ринок дає можливість здійснювати нагромадження, рух, розподіл і перерозподіл позикового капіталу для капітального будівництва.

Водночас кредитний ринок — це синтез ринку різноманітних платіжних коштів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди підтримуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими закладами), що беруть позики і дають гроші в борг, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, що забезпечують випуск і рух різноманітних боргових зобов'язань, які реалізуються на ринку цінних паперів. Таким чином, кредитний ринок поділяється на два ринки: грошових ресурсів (готівка грошей) і боргових зобов'язань (інструментів позики).

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні відносини між споживачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту пов'язаний із залежністю національної економіки від імпорту і зумовлений її конвертованістю (конвертованість — це гарантована можливість грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти). За цілковитої конвертованості національної валюти будь-яка юридична і фізична особа може вільно брати участь у зовнішньоторговельній діяльності, вільно продавати, купувати і обмінювати національну валюту на іноземну за певним курсом без будь-яких обмежень або прямого втручання держави. Що нижчий рівень конвертованості національної валюти, то більшою мірою валютний ринок піддається державному регулюванню (зокрема, встановленню фіксованого курсу національної валюти до інших валют).

Як зазначалося, ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок інструментів позики, або боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. Інакше кажучи, цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики належать передусім облігації, векселі, ощадні сертифікати; до інструментів власності — усі види акцій; до гібридних інструментів —цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції та конвертовані облігації); до похідних інструментів — варанти, опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку працює з позиковим капіталом, тоді як ринок інструментів власності — з власним капіталом, тобто з частками (паями) власників у капіталі компанії.

Наведений на рис. 13 схематичний зріз ринку фінансових ресурсів характеризує його агреговану структуру. Кожна зі складових може бути сег-ментована на детальніші елементи.