Винайдення та виробництво штучного шовку
А втім, про таке застосування нового матеріалу винахідники віскози майже не думали. Насамперед, міркували вони, віскозу використовуватимуть для плівки. Атож! Досі на тих самих фабриках штучного шовку з віскози виробляють целофан. Продовжувачі цього напрямку прикладної хімії на початку століття випробували віскозу в ролі текстильного матеріалу — штучного шовку. Щоправда, віскоза нагаду¬вала шовк тільки полиском.Вироби з віскози у чистому вигляді мають певні недоліки. Вони не дуже тривкі, «сідають» після прання, погано зберігають форму. Проте для деяких видів одягу ці недоліки не такі вже й страшні: їх цілком перекриває те, що ріднить віскозу з шовком.
Готова віскозна нитка народжується з в'язкої маси, як у шовкопряда, її не треба створювати з тисяч окремих волоконець, як це роблять з бавовною, льоном або джутом. І головне, потрібної для цього в'язкої маси легко можна наготувати стільки, скільки не зможуть виробити мільйони шовкопрядів. І все це — в одному цеху. До того ж доступної сировини — скільки завгодно. Проте на початку XX століття можливості і перспективи рукотворного шовку розуміли далеко не всі. Одним з перших оцінив значення віскозного шовку Д. І. Менделєєв. Після відві¬дання Паризької виставки 1900 року, на якій демонстрували вже не нітрошовк, а віскозу, вчений написав: «Росія володіє різноманітними рослинними продуктами... Клітковина (так називали тоді целюлозу) не виснажує грунту, непридатна для їжі...Якби ми непотріб перетворювали на вироби з віскози, то розбагатіли б, більше, ніж з усієї нашої торгівлі...» Мудрі слова Менделєєва можна віднести і до інших галузей промисловості нашої країни.
XX століття настійливо вимагало нових матеріалів. У тому числі для одягу. Інакше кажучи, настав час задуматися, як вдягти людство. Минуле, XIX століт¬тя, показало, що людей на Землі стає дедалі більше. Мало на вдвічі зросло населення Європи, у п'ять разів — Америки. Якщо на початку минулого століття на планеті жило менше мільярда чоловік, то на початку нинішнього вже 1,7 мільярда. А до XXI століття нас буде, за найскромнішими підрахунками, не менш як шість мільярдів. І кожен хоче, та й має право, гарно вдягатися. У наш час це — аксіома. Але на почат¬ку століття ця проблема багатьом видавалася досить-таки туманною.
Спроби Менделєєва тоді ж, не відкладаючи, організувати виробництво вітчизня¬ної віскози наштовхнулися на протидію царських чиновників. До Жовтневої революції лише у Митищах під Москвою діяла фабричка «Віскоза», що належала бельгійській фірмі. За рік вона давала продукції менше, ніж дає сьогодні, скажімо, Київський комбінат хімічних волокон за день.
Отже, сировина, основа штучного шовку,— целюлоза. І бавовняне волокно, і лляне, і джутове, і стовбур дерева, і пелюстка троянди — все це целюлоза. Як же так? Відкриємо перший-ліпший довідник з хімії і знайдемо там формулу целюлози. У хімічних символах або у графічному зображенні молекулярного ланцюжка. Лише три елементи — вуглець, водень і кисень — утворюють однаковісінькі ланки надзвичайно довгої макромолекули. Проте формула та сама, як-то кажуть, без варіантів. Яким же чином із однієї і тієї ж хімічної сполуки виходять такі різні бавовна і льон, стовбур дуба і ніжна трояндова пелюстка?
З невидимого мікросвіту перенесімося у знайомі нам міські квартали, вулиці. З однакових цеглин або залізобетонних деталей збудовано різні житлові будинки, школи, заводські корпуси. Річ у тім, що сполучаються початкові елементи по-різному. Целюлозні ланцюжки так само ідентичні. Хіба що в одному з них трохи більше ланок, ніж у другому. Так-от: згідно з відпрацьованою еволюцією, уточненою селекцією програмою целюлозні волоконця утворюють так звану надмолекулярну структуру. Мудрість природи виявляється в тому, що дуб міцно тримається у землі, квіти приваблюють комах, насіння з коробочок бавовни розлітається за вітром. Опти¬мальна структура допомагає рослині вижити, продовжити свій рід. У цьому плані целюлозні макромолекули стали універсальними «будівельними елементами» рослин¬ного царства.
Зрозуміло, що при цьому природу найменше турбувало те, чи підійдуть людині створені нею різновиди целюлозних волокон. Людині самій доводилося вибирати найкращі целюлозні композиції. За минулі століття вдалося підібрати небагато: льон, коноплі, джут, бавовник... І досягти того, щоб ці щасливі знахідки давали якомога більше добротного волокна. Це дається, як ми бачили, нелегко, і в той же час целюлози навколо — хоч греблю гати. Ви й зараз тримаєте її в руках: книжка складається, в основному, з тієї самої целюлози. Шкода, що не можна робити з паперу одежі... А втім, утримаємося від категоричного «ні». За кордоном уже є спроби випускати паперові сорочки, плаття. Правда, з особливих сортів паперу і здебільшого — для одноразового використання. Але звернімо увагу на можли¬вості застосування целюлозних композицій...
Біля входу до однієї з лабораторій Всесоюзного текстильного інституту висить жартівливий лозунг: «Зробимо целюлозу кращою, ніж створив її господь Бог!”Один раз, правда, на вимогу якогось відповідального перестрахувальника слово «Бог» було замінено словом «природа». Але не в тім суть. Вдумаймося у значення слова «кращою». Що воно означає? Кращою для задоволення наших потреб. У даному випадку — як матеріал для костюма. Працюючи у цьому напрямку, дослідник крок за кроком неухильно просувався вперед.Уже нітрошовк показав, що азотовану целюлозу можна витягувати у нитки. Якої завгодно довжини. Будь-якого діаметра. Віскоза, до того ж бодай по одному показнику — зносостійкості — випередила всі види натуральних волокон. Нічого дивного: волокнам рослин така міцність абсолютно ні до чого. Економічна шалька терезів почала хилитися до штучного шовку. Автоматизоване хімічне виробництво порівняно компактне і дуже продуктивне, забезпечене сировиною і не залежить від примх природи, погоди, епідемій, шкідників. Усе це так, але за однієї умови, досить важливої: віскозна сорочка якістю не повинна поступатися бавовняній.