Винайдення та виробництво штучного шовку
Ще сто років тому багато звичних сьогодні речей більшості людей здавалися фан¬тастикою. Автомобілі, літаки, висотні будинки, телефон... Разом з тим саме напри¬кінці минулого століття зароджувалися технічні «дива» наших днів. Відвідувачі грандіозної Всесвітньої виставки 1889 року у Парижі, задерши голови, огля¬дали щойно зведену Ейфелеву вежу. Вдивлялися у сліпучо-білу волосинку електрич¬ної лампочки. Недовірливо вслухалися у голос співачки, записаний на фоно¬граф...
Не лишав відвідувачів байдужими і той куточок виставки, де одержували блискучі, схожі на шовкові, нитки. Цікавим тут же відкривали таємницю їх виробництва. Бавовняне волокно занурювали в азотну кислоту, і незабаром ця суміш перетворюва¬лася на густу в'язку масу. Цю масу прочавлювали крізь пластину з безліччю круг¬лих отворів — своєрідний друшляк. Виходили нитки, які буквально на очах засти¬гали. Після обробки їх можна було використати для вироблення тканини. Оскільки на вигляд така тканина нагадувала шовкову, а в її одержанні брала участь азотна, або нітратна, кислота, тканину назвали нітрошовком.
Забігаючи наперед, скажемо, що і сьогодні, через сторіччя, всі хімічні волокна виробляють так само. В'язку масу прочавлюють через фільєри різного діаметра. В залежності від цього нитки виходять грубші або тонші. Значна кількість таких ниток іде на виробництво одежі наших сучасників.
Але хто все-таки був автором, творцем установки, в якій вперше одержано штучний шовк?
Ім'я творця нітрошовку, першого у світі штучного шовку, внесено до енцикло¬педії: Шардонне. Або повністю: Луї-Марі-Ілер-Берніго граф Шардонне де Гранж. Народився у старовинному французькому місті Безансоні. До речі, це місто — батьківщина великих утопістів Фурьє та Прудона, письменника Віктора Гюго.
Як же Шардонне прийшов до штучного шовку? Адже він був не хіміком, а спеці¬алістом з будівництва мостів. Що ж, цей освічений інженер відомий також своїми винаходами у ткацтві, в авіації... Ще у студентські роки він захоплювався природни¬чими науками. Познайомився з розробками Пастера, пов'язаними з шовківництвом. Вивчав праці ще одного свого співвітчизника — Рене Реомюра. Серед них — багато¬томне видання «Життя комах», особливо розділи, присвячені шовкопряду.
Слід сказати, що Реомюр був не тільки чудовим дослідником, а й експериментато¬ром, винахідником, провидцем. На початку XVIII століття він збудував перший в Європі інкубатор. Попутно запропонував свій термометр: ще у XX столітті темпера¬туру частенько визначали «за Реомюром». Крім того, він запропонував рецепт мато¬вого скла. Цілком імовірно, що Шардонне не було відоме сміливе висловлення Реомю¬ра: «У майбутньому можна навчитися виготовляти замінник шовку зі смоли і клею».
Проте наука XIX століття показала, що із смоли і клею шовку не зробиш. Хіба що під «смолою і клеєм» розуміти органічні речовини, схожі на природні. Сам Шардонне зрозумів це і зупинився на бавовні як основі для псевдошовкової нитки. Азотування надавало речовині в'язкості, але і здатності застигати, подібно до шовковинки, щойно випущеної шовкопрядом. Та й сам механізм вироблення нитки по суті повторював природну здатність шовковичного черв'яка або павука.
Та от лихо: захоплено зустрінутий нітрошовк, як виявилося, нікуди не годився. Вбрання з нього виходило недовговічне, до того ж займалося від першої-ліпшої іскри. Не зайве нагадати, що з такої самої нітроклітчатки славнозвісний Нобель у той самий час виробляв динаміт. Не дивно, що фабрика нітрошовку, яку Шардонне збудував у рідному Безансоні, прогоріла і за кілька років безславно завершила своє існування. Але перший — найважчий! — крок було зроблено.
З часом розцвіло виробництво штучного шовку — щоправда, вже не «нітро» — у тому ж Безансоні, славному французькому місті. А втім, не тільки в ньому, а і в ба¬гатьох інших містах світу. Одним із піонерів у цій галузі стало наше місто Калінін. Мабуть, не випадково через століття після народження нітрошовку Калінін порід¬нився з Безансоном.
Перша невдача не збентежила наступників Шардонне. У 1892 році англійці Чарльз Кросс, Едвард Джон та Клайтон Білд одержали патент № 8700. У ньому за¬значалося: «Як сировину використовувати целюлозу у будь-якій з форм, що зустріча¬ється у рослинному світі». Запам'ятаємо цю ємну характеристику. Отже, англійці за¬пропонували діяти на целюлозу спочатку лугом. При цьому набухла маса ставала в'язкою, рідкою. Латиною «віскоза» і буде «в'язка». Звідси й назва штучного шовку.