Класифікація твердих горючих копалин

Буре, кам'яне вугілля й антрацити розділені на 14 технологічних марок, 24 групи і 40 підгруп у залежності від їхніх технологічних властивостей. Генетичні і технологічні показники встановлюють для кожного шахтопласту за пластовою пробою з неокисненої зони. Відповідно до технологічних властивостей у ДСТ зазначені напрямки використання вугілля.

Для суміші вугілля пластів і ділянок (однієї шахтовидачі) визначають для кожного пласта чи ділянки показники, передбачені ДСТ, і на підставі отриманих даних, з урахуванням запланованої участі в суміші кожного пласту чи ділянки, обчислюють середньозважені показники і за таблицями визначають кодовий номер, марку, групу і підгрупу вугілля.

Приклади:

1.1113219 (R0=1,10-1,19 %,клас II), категорія I (еОК не більше 20 %), тип 32 (Vdaf=32-33 %), підтип 19 (y=19 мм). Марка Ж, група IЖ ;

2.R0= 1,48, еОК=38 %, Vdaf=18,2 %, y=11мм (1431811, ОС, ОСВ).

Міжнародна система кодификації кам'яного вугілля була прийнята комітетом ЄЕК у вересні 1987 року на його 83 сесії і затверджена в 1988 році.

Система кодификації дозволяє виробникам, продавцям і покупцям уникати неоднозначності якісних характеристик вугілля, що відповідають вимогам конкретних областей його застосування. У цьому зв'язку важливо забезпечити застосування нової системи для кам'яного вугілля різного походження, різного геологічного віку і різних басейнів, як рядового, так і збагаченого, що залягає в пласті чи світи пластів.

Нова система кодификації заміняє кодифікаційну систему 1956 року, яка стала непридатною в умовах зростаючого інтересу до вугілля і швидкого розширення торгівлі вугіллям, використовуваного для вироблення теплової енергії і виробництва металургійного палива.

Для характеристики вугілля середнього і високого рангів, були обрані основні параметри, до яких належать:

•відбивна здатність вітриніту;

•рефлектограма вітриніту;

•мацеральний склад;

•індекс вільного спучування;

•вихід летких речовин;

•зольність;

•загальний вміст сірки;

•вища теплота згоряння.

Для дійсної системи кодификації границя між вугіллями низького і більш високого рангу установлюється відповідно до загальної класифікації.

Вугіллям низького рангу вважається вугілля з вищою теплотою згоряння менш 24 МДж/кг і середнім показником відбиттня вітриніту (Rо) менше 0,6 %.

Вугіллям більш високого рангу, до якого відносять усі вугілля середнього і високого рангів, вважається:

•вугілля з вищою теплотою згоряння понад 24 МДж/кг.