Ферум

При дії гексаціоноферату (ІІІ) калію K [Fe(CN) ] (червоної кров‘яної солі) на розчин солей двовалентного феруму утворюється синій осад (турнублева синь)

3FeSO +2 K [Fe(CN) ]→Fe K [Fe(CN) ] ↓+3K SO

3Fe +3SO +6K 2 K [Fe(CN) ] →Fe [Fe(CN) ] ↓+6K +3SO

3Fe +2 [Fe(CN) ] → Fe [Fe(CN) ] ↓.

Гідроксид феруму (ІІІ)

Одержання

Утворюється при дії розчинів основ на солі тривалентного феруму – випадає у вигляді червоно-бурого осаду

Fe(NO ) +3KOH→Fe(OH) +3KNO

Fe +3OH →Fe(OH) ↓

Хімічні властивості

Fe(OH) - більш слабка основа, ніж гідроксид феруму (ІІ).

Це зумовлено тим, що у Fe менший заряд іона і більший його радіус, ніж у Fe , а тому Fe слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH) легше дисоціює.

Це зумовлено тим, що у Fe2+ менший заряд іона i більший його радіус, ніж у Fe3+, а тому Fe2+ слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)2 легше дисоціює.

У зв'язку з цим солі феруму (ІІ) гідролізуються незначно, а солі феруму (III) — дуже сильно. Гідролізом зумовлюється i колір розчинів солей Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe3+ майже безбарвний, розчини, які його містять, забарвленя в жовто-бурий колір, що пов'язано з присутністю гідроксоіонів феруму або молекул Fe(OH)3, що утворюються завдяки гідролізу:

Fe3+ +H O↔[Fe(OH)] +H

[Fe(OH)] + H O↔[Fe(OH) ] +H

[Fe(OH) ] + H O↔Fe(OH) +HПри нагріванні забарвлення темнішае, а при додаванні кислот світлішає внасладок пригнічення гідролізу. Fe(OH)3 характеризується слабко вираженою амфотерністю — він розчиняється в розведених кислотах i в концентрованих розчинах основ:

Fe(OH) +3HCl →FeCl +3H O

Fe(OH) +3H →Fe +3H O

Fe(OH) +NaOH→Na[Fe(OH) ]

Fe(OH) +OH →[Fe(OH) ]

Сполуки феруму (ІІІ) – слабкі окисники, реагують із сильними відновниками