Отрути й токсини

НЕБІЛКОВІ ТОКСИНИ

З небілкових токсинів найбільш отруйні виділені з морських організмів. їхня молекулярна маса значно менша: так, у палітоксину вона дорівнює 2679, a LD50 = 0,45 мкг/кг. Джерело палітоксину — шестипроменеві корали зоонтарії. Не ви¬ключено, що насправді токсин продукується вірусом, який знаходиться в симбі¬озі з коралами. Ще більш отруйний майтотоксин (LD50 = 0,05 мкг/ кг) і сигуатоксин (LD50 = 0,35 мкг/кг), виділені з одноклітинних джгутикових (динофлагеляти), що знайдені в деяких видах планктону. При розмноженні динофлагелят у воді накопичуються речовини, що забарвлюють її в іржаво-червоний колір; це явище відоме з найдавніших часів і одержало назву «червоного прили¬ву». Воно супроводжується масовою загибеллю риб й інших морських організмів, а також масовими отруєннями людей, що вживають у їжу морепродукти (отрута накопичуються в рибах і молюсках). Сигуатоксин виділений з нутрощів багатьох риб, наприклад мурени й макрелі.

ТВАРИННІ ОТРУТИОдин із найвідоміших видів тваринних отрут (зоотоксинів) — тетродотоксин. Він міститься в шкірі й яйцях деяких жаб, у яйцях каліфорнійського тритона, у слинних залозах восьминога. Але найбільшу популярність йому принесла риба фугу, отрута міститься в яєчниках і печінці. Фугу — улюблені ласощі японців, од¬нак готувати її дозволено лише кухарям, що мають спеціальну ліцензію, оскіль¬ки навіть двогодинне кип'ятіння отруту не руйнує. Для тетродотоксину LD;o = 10 мкг/кг, тобто одного міліграма цієї отрути досить, щоб убити людину. Тет¬родотоксин належить до нейротропних отрут, що блокують проникність мемб¬ран нейронів вегетативної нервової системи для іонів натрію, що практично мит¬тєво перериває нервовий імпульс. На основі тетродотоксину виготовляють зне¬болюючі препарати.

РОСЛИННІ ОТРУТИ

З отрут рослинного походження (фітотоксини) найдужчий — глікопротеїн рицин (LDS0 = 0,1 мг/кг), основний токсичний компонент бобів рицини. Білкова частина рицину складається з 560 амінокислотних залишків, полісахаридна складає близько 20 % молекулярної маси, що дорівнює 62 400. В організмі рицин викликає структурну перебудову клітинних мембран і пору¬шує внутрішньоклітинний синтез білків. При потраплянні крапельок рицину в легені його токсичність приблизно така ж, як у нервово-паралітичного газу зарину: у деяких країнах вивчали способи застосування рицину у вигляді аеро¬золю під час воєнних дій.

Дві добре відомі рослинні отрути — нікотин (LD50 = 0,3 мг/кг) і стрихнін (LD50 = 0,75 мг/кг), що міститься в блювотних горішках (насіння Strychnos nux vomica), — належать до алкалоїдів. Регулярне вдихання тютюнового диму викликає повільне, але невідворотне руйнування органів людини. Шкідливість паління особливо доводить той факт, що дорослу людину може вбити ін'єкцією нікотину, виділеного з однієї сигари.

У медицині широко застосовують алкалоїд атропін. Він міститься в бела¬доні, блекоті, дурмані й інших рослинах сімейства пасльонових. Хоча атропін не такий токсичний, як багато інших алкалоїдів (для нього LDM = 400 000 мкг/кг), саме ця отрута — найчастіша причина отруєння в середніх широтах. Маленькі діти вважають солодкі чорні ягоди беладони вишневими й можуть отруїтися насмерть, з'ївши всього три-чотири.

ОТРУТИ, ЩО МІСТЯТЬСЯ В ГРИБАХ

Відносно просту будову мають отрути, що містяться у вищих грибах. З них одна із найбільш токсичних — мускарин, що міститься у мухоморі червоному (Amanita muscana) й інших грибах. Вже в дозах 0,001 мкг/кг мускарин знижує амплітуду й частоту серцевих скорочень, у великих дозах викликає спазми м'язів, судороги, слинотечу. Для людини при прийомі усередину LD50 = 0,7 мг/кг.

Значно складніше влаштована молекула біциклічного октапептиду альфа-аманітину, що міститься в блідій поганці. І якщо червоний мухомор навряд чи сплутаєш з іншими грибами, то бліда поганка дуже схожа на деякі їстівні гри¬би — печериці, поплавці та ін. Тому отруєння цим грибом складає 90 % усіх грибних отруєнь. Для людини смертельна доза аманітину дорівнює 5—7 мг. Якщо згадати, що в одному грибі в середньому міститься 8 мг аманітину, ста¬не зрозумілим англійська назва блідої поганки — death сир, тобто чаша смерті. Ознаки отруєння — біль у животі, постійна блювота, понос із кров'ю. Ціка¬во, що для лікування використовують підшкірні ін'єкції іншої отрути — ат¬ропіну.

У продуктах життєдіяльності мікроскопічних (цвілевих) грибів містяться дуже отруйні мікотоксини (від грецьк. mykes— гриб). Найбільш токсичні з них -- пенітрем (LDS0 = 1 мг/кг), виділений із цвілі Репісіllит crustocum, й афлатоксин В, (LD50 = 1,7 мг/кг). При вживанні коровами кормів, забрудне¬них афлатоксином Вр високотоксична отрута (у трохи зміненій формі) виді¬ляється з молоком. Усього відомо більше 15 різних афлатоксинів — основ¬них забруднювачів харчових продуктів. Афлатоксин В1 виявився наймогутнішим із відомих печіночних канцерогенів, його дія виявляється вже при дозах 0,01 мг/кг. У ряді країн Азії й Африки виявлена пряма кореляція (зв'язок) між частотою захворюваності раком печінки й вмістом афлатоксинів у їжі. Дета¬льне вивчення мікотоксинів почалося після масового отруєння в Англії інди¬чок, викликаного цвіллю в арахісі, яким годували птахів. Виявилося, що у цвілі містився афлатоксин В1. Цей самий мікотоксин призвів до таємничої смерті археологів після розкриття піраміди Тутанхамона (так зване «прокляття фараонів»). На щастя, ймовірність з'їдання великої кількості мікотоксинів не¬велика завдяки нашій інстинктивній відразі до цвілі й неприємного запаху уражених нею продуктів.