Оцінка якості води басейну Самари в умовах техногенного впливу

Оцінка якості води є досить трудомістким завданням, оскільки вона базується на порівнянні середніх концентрацій, які спостерігаються в пункті контролю якості вод, з установленими нормами (ГДК - гранично допустимими концентраціями) для кожного інгредієнта. Особливі труднощі виникають, якщо необхідно показати тенденцію якості води за кілька років. Якщо на ділянці водного об’єкта концентрації одних інгредієнтів знижуються, а інших підвищуються, то комплексно оцінити якість води і виявити тенденцію дуже важко. Це приводить до необхідності вибору методики комплексної оцінки якості вод, яка б дозволила більш повно оцінити стан якості води при стандартному наборі моніторингових показників якості [6].

Сучасні комплексні оцінки забрудненості поверхневих вод являють собою досить різнорідну систему методів оцінки різного ступеню формалізації. Різноманітність методів оцінки забрудненості поверхневих вод обумовлена різними рівнями дослідження водних об`єктів, цілями і задачами оцінки якості води, різноманіттям позицій, з яких ведеться оцінка.

Останнім часом розроблено багато відповідних методик, проте більшість з них надзвичайно громіздкі, потребують даних вмісту у воді таких компонентів, які нечасто визначаються контролюючими органами, або ж використовують складний математичний апарат. В даний час в оперативній роботі Мінекоресурсів і Держводгоспу надається перевага визначенню ІЗВ (індексів забруднення вод), оскільки це одна із найпростіших методик комплексної оцінки якості води. Оцінювання за показником ІЗВ дає змогу виконати порівняння якості вод різних водних об’єктів між собою, незалежно від наявності різних забруднюючих речовин, виявити тенденцію якості води в часі.

Індекс забруднення для поверхневих вод розраховується лише за певною кількістю показників. За результатами аналізів кожного з показників виводиться середньоарифметичне значення. Кількість аналізів для визначення середнього значення має бути не меншою за 4. Якщо при розрахунку середньоарифметичного використовувались значення, які виходять за межі звичайного ряду спостережень (у результаті аварійного скиду забруднювальних речовин), у тексті повинна бути відповідна примітка.

Розрахунок ІЗВ виконується за формулою [6]:

ІЗВ = (С/ГДК) / n ,

де С - фактична концентрація (значення) показника; ГДК - гранично допустима концентрація (значення) показника; n - кількість показників. Для поверхневих вод кількість показників, які беруться для розрахунку ІЗВ, повинна бути не меншою 5, незалежно від того, перевищують води ГДК чи ні, але обов'язково включали розчинений кисень та БСК5. В цілому показники вибираються незалежно від лімітної ознаки шкідливості, при рівних концентраціях показників перевага надається речовинам, які мають токсикологічну ознаку шкідливості.

З урахуванням того, що величина біохімічного споживання кисню (БСК5) є інтегральним показником наявності легкоокиснюваних органічних речовин (ГДК для повного БСК становить 3 мг/л щодо О2), а також того, що зі зростанням вмісту легкоокиснюваних органічних речовин і зменшенням вмісту розчиненого кисню якість вод знижується непропорційно різко, нормативи для цих показників при розрахунках ІЗВ беруться дещо інші, ніж ГДК (табл. 1 і 2).

Таблиця 1. Нормативи для БСК5 при розрахунках ІЗВ [6]

БСК5, мг/л щодо О2Норматив

До 33

3-152

Понад 151

Причому, на відміну від інших показників, для розчиненого кисню при розрахунках ІЗВ береться співвідношення норматив/реальна концентрація.

При визначенні ІЗВ можна враховувати і водність. Для цього треба спочатку визначити коефіцієнт водності річки (k), який дорівнює відношенню фактичної середньої (сезонної) витрати (Qф) і середньобагаторічної (Qсер):