Гідрохімічний режим і якість води основних приток річки західний Буг у межах волинської області

У даній статті виконано дослідження гідрохімічного режиму і якості води основних приток річки Західний Буг, які протікають на території Волинської області. У межах Волинської області р.Західний Буг приймає 11 приток, серед яких основними є річки Луга, Студянка, Гапа та Копаївка, яка впадає в Західний Буг на території Республіки Білорусь.

Відбір проб річної води періодичністю 1раз у 1 – 3 місяці на протязі 1998-2000 рр. проводили на гідрохімічних постах, які розташовані на основних притоках р.Західний Буг. Хімічний аналіз во-ди виконували з дотриманням стандартних методик переліку №1 до 1997 року [1] та переліку №2 з 1997 року [2], що рекомендовані для використання в системі Мінекоресурсів. Вміст головних іонів визначали методом об'ємного аналізу; біогенні речовини – фотометричним методом, а для визна-чення важких металів застосовували атомно-абсорбційний метод.

Хіміко-аналітичні роботи проводились у відділі аналітичного контролю і моніторингу Держав-ного управління екологічної безпеки у Волинській області.

За середньобагаторічними показниками сухого залишку можна говорити, що хімічний склад во-ди основних приток характеризувався середніми величинами мінералізації, які змінювались у від-носно невеликих межах 223,1 – 507,3 мг/л [3]. Підвищені середньобагаторічні значення мінераліза-ції спостерігалися в річці Студянці (табл.1).

Аналіз результатів досліджень показав, що вміст SO 2- - іона змінювався від 23,7 мг/л (р.Луга) до 95,3 мг/л (р.Студянка); Са2+ від 64,7 до 131 мг/л; Mg2+ – 3,1 – 23,9 мг/л; Cl - – 19,2 – 35,9 мг/л (див. табл. 1).

Таблиця 1. Середньобагаторічний вміст головних іонів у воді основних приток р.Західний Буг у межах Волинської області, мг/л

Річка Сухий залишокSO4 2-Cl-Ca2+Mg2+

Студянка746,995,335,9126,023,9

Луга448,423,720,3131,311,5

Гапа507,347,134,7103,33,1

Копаївка223,132,919,264,75,9

Дуже важливим показником якісного стану вод будь – якої річкової екосистеми є характерна для неї кількість сполук азоту й фосфору. Ці елементи часто безпосередньо управляють інтенсив-ністю несприятливого з точки зору користувача процесом евтрофікації вод. Основни-ми джерелами надходження біогенів у водне середовище є викиди господарсько – побутових та промисло-вих стічних вод, територіальні поверхневі стоки (мінеральні добрива, відходи тваринного і росли-нного виробництв) та атмосферні опади. Крім того, важливим механізмом збагачення вод азотни-ми сполуками є процеси зв'язування вільного азоту водними організмами, а збільшення фосфорно-го потенціалу вод може бути результатом вивітрювання і розчинення фосфорних мінералів і про-цесів ерозії ґрунтів – особливо ґрунтів у басейнах з розвинутим сільським господарством ( J.Dojli-do [1995] ) [4].

Азот і фосфор – це елементи, які відрізняються великою різноманітністю форм у водному сере-довищі. Серед великої кількості мінеральних і органічних сполук азоту й фосфору найбільше лім-нологічне значення мають сполуки, що легко засвоюються – ортофосфати й амонійні солі, які для більшості рослинних організмів відіграють роль основних поживних речовин [4].

До числа неорганічних сполук N належать іони NH4+, NO2-, NO3-. Вони генетично взаємопов’я-зані, можуть послідовно переходити один в одного і тому розглядаються разом. Нітратні іони – це кінцевий продукт складного процесу мінералізації речовин, які містять азот [5].

Головним джерелом нітратів у поверхневих водах є грунтовий шар, у якому вони накопичу-ються як за рахунок природніх процесів, так і за рахунок внесення в грунти азотних добрив [5].

Вміст біогенних речовин у воді приток р. Західний Буг змінювався в широких межах (табл. 2).