Методичний підхід до визначення якості природних вод і заходів з її поліпшення при використанні для зрошення ґрунтів чорноземного типу

Виходячи з вище наведених аргументів, до першого класу іригаційної класифікації віднесено дуже прісні, прісні, солонуваті, помірно солоні, солоні природні води з мінералізацією до 3,0 г/л, величиною рН 6,5-7,5, гідрокарбонатного кальцієвого складу, вмістом натрію менше 33%, вмістом кальцію більше 33% від суми катіонів, вмістом хлору менше 10 м.екв/л, співвідношенням вмісту натрію до кальцію менше одиниці, а натрію до суми кальцію та магнію меншим 0,7. За загальним вмістом солей в природних водах першого класу та їх впливом на зрошувані грунти виділено п’ять підкласів: до 0.6г/л; 0,6-1,0г/л; 1,0-1.5г/л, 1,5-2,2г/л, 2,2-3,0г/л.

Тривале зрошення грунтів дуже прісною водою веде до інтенсивного розчинення і виносу солей, опріснення кореневого шару, вимивання карбонатів, зниження ємкості поглинання. Отже така вода є обмежено придатною для зрошення. До першого підкласу першого класу відносяться води рік Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг.

До другого підкласу віднесено прісні дренажно-скидні води Краснознам,янської, Каланчакської і інших зрошувальних систем Причорномор’я, води рік Криму (Карасу, Салгір і інші), грунтові води зрошуваних масивів Придніпров’я.

До третього підкласу першого класу віднесено солонуваті дренажно-скидні води Причорномор’я, грунтові та підземні води і води ріки Інгул в окремі періоди року.

Виділені четвертий та п’ятий підкласи є чисто теоретичними, так як природних поверхневих вод з мінералізацією 1,5-3,0 г/л гідрокарбонатного кальцієвого складу майже не буває. Таку воду мають деякі підземні водоносні горизонти.

Таким чином, до першого класу віднесено природні води, які можна використати для зрошення земель без внесення хімічних меліорантів.

За хімічним складом та мінералізацією до другого класу іригаційної класифікації потрапили ті ж природні води що й до першого, але з нижчою чи вищою величиною водневого показника рН, які потребують зміни реакції водного середовища.

В перший підклас другого класу віднесено дуже кислі води, другий - середньокислі, третій - слабокислі, четвертий - слаболужні, п’ятий - середньолужні, шостий - сильнолужні з загальною мінералізацією до 3 г/л, гідрокарбонатного кальцієвого складу (табл.1). В зонах зрошення природних вод з кислою реакцією водного середовища майже немає.

Характерною ознакою виділеного класу є потреба в ліквідації кислотності кислих вод шляхом внесення лугів та в зниженні лужності лужних вод шляхом внесення кислот в воду перед поливами. Води природних джерел першого класу можуть неодноразово за вегетаційний період переходити в другий клас і навпаки. Єдиною відмінністю між класами є величина водневого показника рН.

В третій клас об’єднано природні прісні, солонуваті та помірно солоні води з мінералізацією до 2,2 г/л, величиною рН менше 8,0-8,5, хлоридного натрієвого, сульфатного натрієвого типу, які можуть бути насичені кальцієвими солями до вирівнювання відношення вмісту Na+ до вмісту Са2+ і використані для зрошення грунтів всіх типів. Обмеження мінералізації вод до 2,2 г/л в класі пов’язано з тим, що при насиченні кальцієвими солями їх мінералізація зростає на 0,8-1,0 г/л, а використання природних вод з мінералізацією більше 3,0 г/л може викликати засолення грунтів.

Поділ на підкласи проведено за рівнем загальної мінералізації, величиною рН, вмістом натрію і кальцію, співвідношенням катіонів, потребою в меліоранті. Перший підклас це води з мінералізацією менше 1 г/л, величиною рН меншою 8,0, співвідношенням Na+ до Са2+ 1,0-2,5, а Na+ до суми Са2+ + Mg2+ більшим 0,7; другий - 1,0-1,5 г/л, 8,3, 2,5-4,0, 0,9 і третій - 1,5-2,2 г/л, 8,5, 4,0-6,0, 1,2 відповідно.

До третього класу відносяться природні води рік: Інгулець, Інгул, Сарата, Когильник; придунайських озер: Сасик, Китай, Ялпуг, Кугурлуй,

Катлабух, Кагул.

Таблиця. Класифікація природних вод України, які використовуються для зрошення грунтів чорноземного типу

Іригаційні параметри