Методичний підхід до визначення якості природних вод і заходів з її поліпшення при використанні для зрошення ґрунтів чорноземного типу

За загальною мінералізацією, та впливом поливної води на зрошувані грунти в іригаційній класифікації природні джерела поділено на наступні класи:

до 0,6 г/л-дуже прісна;

0,6-1,0г/л-прісна;

1,0-1,5г/л-солонувата;

1,5-2,2г/л-помірно солона;

2,2-3,0г/л-солона;

більше 3,0г/л-дуже солона.

За величиною водневого показника рН, яка визначає реакцію водного середовища та вміст аніонів СО32- природні води класифікуються так:

5 > рН > 4-дуже кислі;

6 > рН > 5-середньо кислі;

7 > рН > 6-слабокислі;

рН = 7-нейтральні;

8 > рН > 7-слаболужні;

9 > рН > 8-середньо лужні;

10 > рН >9-сильнолужні.

При величині водневого показника рН більше 8,2 в водах фіксується вміст карбонатів (СО ) і їх вміст збільшується прямопропорційно збільшенню величини рН. Отже, в класифікації немає потреби дублювати обидва показники.

За співвідношенням вмісту Na+ до вмісту Са2+ і можливістю насичувати природні води кальцієвими солями їх слід розділити на наступні групи:- 1,0 > > 0 - не потребує насичення кальцієвими солями;

- 2,5 > >1,0 - дуже добре і швидко насичується кальцієвими солями

меліоранту (фосфогіпсу); - 4,0 > > 2,5 - добре насичується кальцієвими солями меліоранту при механічному перемішуванні води з фосфогіпсом;

- 5,0 > > 4,0 - насичується кальцієвими солями при тривалому механічному перемішуванні води з меліорантом;

- 6,0 > > 5,0 - важко насичуються кальцієвими солями, потребують

постійного механічного перемішування води з фосфогіпсом;

- > 6,0 - при насиченні співвідношення вмісту Na+ до вмісту Са2+не вирівнюється.