Особливості формування хімічного складу поверхневих вод України у 2000 р

Для поверхневих вод України характерний високий вміст мінеральних сполук азоту (NH4++ NO2-+NO3-). Протягом тривалого відрізку часу спостерігається велика кількість випадків перевищення гранично – допустимих концентрацій для різних його форм [1].З усіх водних об‘єктів України найвищі концентрації мінеральних форм азоту у 2000 р. відзначалися у басейнах річок Приазов‘я, Західного Бугу та Криму (відповідно 3,68 ; 2,55 та 2,01 мгN/дм3). Найнижчий рівень забруднення вказаними речовинами був характерний для басейнів Дніпра та Південного Бугу, де середньорічні концентрації становили відповідно 0,48 та 0,78 мгN/дм3.

Аналіз даних багаторічних спостережень свідчить про позитивну тенденцію зменшення у більшості річкових басейнів України вмісту мінеральних форм азоту (табл. 1). У басейнах Південного Бугу, Сіверського Дінця та Західного Бугу їх концентрації за десятирічний період зменшилися відповідно у 6; 3,6 та у 2 рази. У басейнах Дніпра, Дністра та Дунаю зниження середньорічних концентрацій становило приблизно 1, 5 рази (рис.3). Лише у водних об‘єктах Криму за цей час не відбулося якихось істотних змін, а річки Приазов‘я, навпаки, постійно збагачуються вказаними речовинами.

Таблиця 1. Вміст мінеральних форм азоту у різних річкових басейнах України у 1989 та 2000 рр. (мгN/дм3)

БасейнСередня величина за 1989 р.Середня величина за 2000 р.

Річки Приазов‘я2,223,68

Р. Західний Буг5,32,55

Водні об‘єкти Криму2,112,01

Р. Сіверський Донець5,871,64

Р. Дністер1,931,39

Р. Дунай1,521,19

Р. Південний Буг4,680,78

Р.Дніпро0,750,48

Для просторового розподілу мінеральних форм азоту по довжині річок характерне підвищення концентрацій нижче великих і середніх населених пунктів, що свідчить про надходження господарсько – побутових стоків різного ступеню очистки.

Рис. 3. Динаміка зміни вмісту мінеральних форм азоту у воді Кременчуцького водосхо-вища (створ м.Черкаси) протягом 1989 – 2000 рр.

Вміст розчинених органічних речовин у поверхневих водах надзвичайно різноманітний і складний. На практиці їх частіше всього характеризують за допомогою інтегральних показників таких як окислюваність, БСК, концентрація органічного вуглецю, азоту, фосфору. Окислюваність (Mn) у різних річкових басейнах України істотно відрізняється і у 2000 р. змінювалася від 3,6 мгО/дм3 у басейні Дунаю до 12,3 мгО/дм3 у басейні Дністра. У більшості басейнів (Дунай, Західний та Південний Буг, Сіверський Донець) як правило, істотних коливань величини цього показника в останні роки не спостерігалося. Характерною рисою для вод України є постійне зростання окислюваності у водах Дністра, яка протягом останнього п‘ятиріччя підвищилася із 5,6 мгО/дм3 до 12,3 мгО/дм3 , Дніпра та у басейні річок Приазов‘я. У басейні Дніпра, особливо у його верхній частині, у 1998 - 1999 рр. спостерігалося значне підвищення окислюваності спричинене підвищенням водності та додатковим вимиванням гумусових речовин із поверхні водозбору [1]. У 2000 р. окислюваність води Дніпра досягла своїх звичайних значень (8,7 мгО/дм3).

Вміст фенолів у поверхневих водах України змінювався у 2000 р. від 0,003 мг/дм3 у басейні Дніпра до 0,008 мг/дм3 у басейні Західного Бугу. Як правило, результати строкових вимірів у переважній кількості випадків перевищують ГДК, яка для фенолів становить 0,001 мг/дм3. Статистичний аналіз свідчить, що у більшості водних басейнів концентрації фенолів у воді за останні 10 років практично не змінилися. Лише у басейнах Південного Бугу, Сіверського Дінця та річках Криму спостерігалася статистично достовірна тенденція до зменшення їх концентрацій у воді.