Особливості формування хімічного складу поверхневих вод України у 2000 р
На основі даних, отриманих на мережі спостережень за хімічним складом та якістю водних об‘єктів департаменту гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів України, та результатів власних експериментальних досліджень здійснено узагальнення про особливості формування хімічного складу поверхневих вод України у 2000 р. Обробка даних виконана з використанням сучасних інформаційних технологій, а саме, розробленої в УкрНДГМІ інформаційно–аналітичної системи “Aqua Guard”[2].
Хімічний склад природних вод є інтегральною характеристикою, що формується в результаті взаємодії ряду природних та антропогенних факторів.
Серед природних чинників найбільший вплив на якість води має величина водного стоку, збільшення якого приводить до зменшення мінералізації води. Мінералізація поверхневих вод України коливається у широких межах, а її характерні зміни простежуються у напрямку з північного - заходу на південний - схід. Найменш мінералізованими є води басейну Дніпра (за винятком ряду приток), Дністра, Дунаю, водосховища та більшість гірських річок Криму (305 – 413 мг/дм3). У басейнах Західного Бугу, Південного Бугу, р.Салгир мінералізація підвищується відповідно до 490, 520 та 801 мг/дм3. До класу солонуватих відносяться води басейнів Сіверського Дінця (1146 мг/дм3) та річок Приазов‘я (2352 мг/дм3).
У 2000 р. підвищена водність спостерігалася лише у басейнах Дунаю та Південного Бугу, що призвело до зниження мінералізації води цих річок порівняно з попереднім роком (рис.1). У інших водних басейнах істотних змін мінералізації води не відбулося.
Рис. 1. Динаміка мінералізації води
р. Дунай у 1997 – 2000 рр.
В той же час практично повсюдно зафіксовані певні зміни у складі головних іонів. У більшості водних об‘єктів басейну Дніпра та у Дунаї відзначалася тенденція до виведення із водного середовища карбонатів кальцію. На нашу думку це було викликано збільшенням водневого показника і зрушенням рівноваги карбонатно – кальцієвої системи в сторону утворення твердої фази CaCO3. У воді Дністра при практично стабільній мінералізації спостерігалося значне збільшення вмісту гідрокарбонатних іонів. У Сіверському Дінці у 2000 р. значно зріс вміст іонів кальцію, а вода за складом стала хлоридно – кальцієвою. Зміни сольового складу води, що спостерігалися у воді Дністра, Сіверського Дінця, Західного Бугу, водних об‘єктів Криму, були нетиповими для природних процесів, і, скоріше всього, свідчать про вплив господарської діяльності людини.
Кисневий режим річок і водосховищ був загалом задовільним, вміст розчиненого у воді кисню перебував у межах припустимих норм. Проте у рр. Західний Буг та Південний Буг відзначалися поодинокі випадки дефіциту кисню.
Концентрація іонів водню (рН) є одним із найважливіших показників якості вод, який впливає на хімічну рівновагу багатьох елементів і має велике значення для хімічних і біологічних процесів. Величина рН у поверхневих водах України у 2000 р. змінювалася у неширокому інтервалі значень – від 7,44 у басейні Дністра до 8,15 у Західному Бузі. Лише у трьох басейнах (Західного Бугу, Дунаю, Приазов‘я) середньорічна величина рН знаходилася у лужній області значень. Характерною особливістю басейнів річок Дніпро, Дунай, Дністро, Західний Буг та Сіверський Донець є стійка тенденція до збільшення величини вказаного показника в останні роки. Найбільш інтенсивно цей процес протікав у басейні Західного Бугу, де середньорічне значення рН зросло із 7,09 одиниць у 1997 р. до 8.15 у 2000 р. (рис.2).
Рис. 2. Динаміка зміни величини рН у басейні Західного Бугу протягом 1994 – 2000 рр.
Вміст мінеральних форм фосфору у поверхневих водах України в середньому у 2000 р. становив 0,13 мгР/дм3. Найбільш високі значення відзначені у басейнах Західного Бугу та Сіверського Дінця (відповідно 0,32 та 0,29 мгР/дм3). Найменші величини спостерігалися у басейнах Дністра, Дунаю, у водних об‘єктах Криму (від 0,03 до 0,06 мгР/дм3). Аналіз ретроспективних даних та дослідження широкого кола авторів свідчать, що у період 60-х – 80-х рр. вміст Рмінер у поверхневих водах постійно зростав. На той час наукова громадськість вважала, що процес евтрофування природних вод сполуками фосфору набув глобального характеру, і було запропоновано вважати його індикатором перерозподілу органічної речовини у екосистемі [4]. З початку 90-х років подальше збільшення концентрацій фосфору припинилося. Аналіз даних, отриманих протягом 1989 – 2000 рр., свідчить про позитивну тенденцію до зменшення вмісту мінеральних форм фосфору у більшості річкових басейнів України, що свідчить про зниження антропогенного тиску на водні екосистеми. У басейнах Дністра, Південного Бугу, Дунаю, водних об‘єктах Криму їх концентрації за цей час зменшилися у 3 – 4 рази. У Приазов‘ї – у півтора рази.