Лантан

Коли в розпорядженні Мосандера ж виявилася більша кількість цериту, він зумів і виділити нову землю, що містить елемент, властивості якого помітно відрізнялися від властивостей церію. Новий елемент був названий за пропозицією Берцеліуса Лантаном (лат. Lanthanum) (від грецьк. lanthánõ - ховатися, забуватися. Через три роки Мосандер виділив з лантанової землі ще одну землю, елемент якої він назвав Дидимом. Однак пізніше було доведено, що Дидим був лише сумішшю декількох елементів – названих згодом Неодим та Празеодим. Лантан дійсно довго(майже 36 років!!!) ховався під прикриттям церію, але зате згодом він не тільки гостинно дав притулок у своєму "будинку" усім рідкісноземельним родичам, але і дав їм право іменуватися лантаноїдами. Крім окису лантану, Мосандер знайшов у церієвій землі ще одну землю; в подальшому з'ясувалося, що і вона мала складний склад, і з неї врешті удалося виділити трохи рідкісноземельних елементів [2] .

У перший період дослідження рідкісних земель (кінець XVІІІ - початок XІ в.) назви рідкісних земель і їхніх мінералів були дуже заплутаними. Так, мінерал, знайдений в околицях містечка Іттербі і названий іттербіт, після дослідження його Гадоліним був перейменований у Гадолініт. Екеберг, повторивши дослідження Гадоліна й очистивши виділену з гадолініту землю, дав їй назву Ітрію. Подібна ж рідкісна земля була виявлена Клапротом і незалежно від нього Берцеліусом і Гізінгером у мінералі цериті. Клапрот назвав нову землю охроїтовою землею, а Берцеліус - окисом церію. Таким чином, землі іттрію і церію не розрізнялися одна від одної доти , поки Берцеліус разом з Ганом не встановили різницю між ними, давши одній з них назву Іттрію, а іншій Церію. Обидві землі піддалися надалі ретельним дослідженням багатьох учених [3] .

3.Аналітичне визначення Лантану та лантанідів

Більше сотні років Лантан був важкодоступним елементом не лише для промисловості, але і для хімічної лабораторії.

У чистому вигляді Лантан і його сполуки були одержані лише після того, як у практику лабораторій і промислових підприємств увійшов так званий хроматографічний аналіз, розроблений російським вченим М.С.Цвєтом у 1903р.

Сьогодні відомо декілька різновидів хроматографічного аналізу. У розділенні елементів рідкісних земель особливо ефективною стала іонообмінна хроматографія.Іонообмінними смолами зазвичай є складні полімерні органічні сполуки, що здатні утримувати на своїй поверхні іони розчинених речовин. Для розділення рідкісноземельних елементів розчин їх солей пропускають через спеціальну трубку (хроматографічну колонку), заповнену мілкозернистим порошком відповідної смоли. Зерна смоли, обмінюючи свої катіони на катіони рідкісноземельних елементів, утримують їх у верхній частині хроматографічної колонки. Обробляючи цю смолу спеціальними розчинами (лимонна чи молочна кислоти), що утворюють з катіонами рідкісних земель комплексні сполуки, катіони рідкісних земель вимивають у нижню частину колонки. Однак, чим менш стійка комплексна сполука лантаноїду, тим повільніше вона переміщується по колонці. І навпаки: стійкі комплекси переміщуються швидко і займають у колонці найбільш низькі рівні. Таким чином, в ході вимивання катіони окремих елементів розміщуються у різних місцях колонки, розділяються один від одного [1]. Маса адсорбенту по всій його довжині в трубці, відповідно до фарбування утримуваної речовини буде мати чи різні кольори, чи різні відтінки того самого кольору (у залежності від фарбувань складових частин суміші). Отриманий стовпчик пофарбованого адсорбенту називається хроматограмою (від грецького "хрому" - фарба, колір і "графо" - пишу). Для виділення складових частин суміші, колонку адсорбенту обережно витягають із трубки і розділяють по зонах фарбування. Склад кожної пофарбованої зони визначається звичайними методами хімічного аналізу. Цілком зрозуміло, що аналіз не представляє труднощів, коли в кожній зоні присутня тільки одна речовина. Однак у більшості випадків зони пофарбованого адсорбенту не настільки різко відрізняються одна від одної, щоб їх можна було легко розділити механічно. Звичайно зони сполучаються і поступово переходять одна в іншу. У цих випадках трубку, що містить адсорбент з утриманими на ньому речовинами, промивають спеціально підібраним розчинником, що по-різному відноситься до адсорбованих складових частин суміші. Такий прийом витягу адсорбованої речовини з адсорбенту називається елюцією (від латинського "елюціо" - промивання). Елюція дозволяє використовувати не тільки розходження в адсорбуванні складових частин суміші, але й у їхній розчинності.

4.Знаходження в природі

Розповсюдженість Лантану у природі складає[4]:

ЕлементМасова частка, %

Лантан,Laу земній коріу воді океанівв атмосфері (сухе повітря)у біосфері