р – елементи ІV групи

Сполуки стануму (IV). Діоксид (або двоокис) остануму SnO2 зустрічається в природі і його можна добути штучно спалюванням ме¬талу на повітрі або окисленням його нітратною кислотою з дальшим про¬жарюванням добутого продукту. Діоксид стануму застосовують для ви¬готовлення білих полив та емалей.

Гідроксиди стануму (IV) називаються станатними кислотами, вони ві¬домі у двох модифікаціях: а-станатної і р-станатної кислот.

а-Станатну кислоту H2Sn03 можна добути дією водного розчину аміаку на розчин хлориду стануму (IV):

SnCl4 + 4NH4OH = H2Sn03|+4NH4C1 + H2O.Білий осад, що при цьому випадає, в процесі висушування посту¬пово втрачає воду, перетворюючись у діоксид стануму. Таким способом не вдається добути кислоти певного складу. Тому наведена вище фор¬мула а-станатної кислоти є лише найпростішою з можливих. Пра¬вильніше виразити склад цієї кислоти формулою mSnO2 • пН2О. -станатну кислота легко розчиняється в лугах, утворюючи солі, що містять комплексний аніон [Sn(OH)e]2- і називаються гідроксостанатами:

`H2Sn03 + 2NaOH + H2O = Na2 [Sn (OH)6].

Гідроксостанат натрію виділяється з розчинів у вигляді криста¬лів, склад яких можна виразити формулою Na2Sn03 • 3Н2О. Цю сіль застосовують як протраву у фарбувальній справі і для обважню¬вання шовку. Шовкові тканини, оброблені перед фарбуванням розчи¬нами сполук стануму, іноді містять станум в кількості до 50% (мас).

Кислоти також розчиняють а-станатну кислоту з утворенням солей стануму (IV). Наприклад:

H2Sn03 + 4НС1 = SnCl4 + ЗН2О.

В разі надлишку соляної кислоти хлорид стануму (IV) приєднує дві молекули її, утворюючи комплексну кислоту гексахлоростанатну (або станатнохлористоводневу) H2[SnCl6]. Амонійна сіль цієї кислоти (NH4)2[SnCl6] має таке саме застосування, як і гідроксостанат натрію.

-Станатну кислоту добувають у вигляді білого порошку дією кон¬центрованої азотної кислоти на станум. Склад її такий же невизначений, як і склад а-станатної кислоти. На відміну від -станатної кислоти, вона не розчиняється ні в кислотах, ні в розчинах лугів. Проте, сплавляючи з лугами, її можна перевести в розчин у вигляді станату. а-Станатна кислота під час зберігання ЇЇ в контакті з розчи¬ном, з якого вона виділилася, поступово також перетворюється в -станатну кислоту.

Хлорид стануму (IV) SnCl4 — рідина, що кипить при 112°С і дуже димить на повітрі. Хлорид стануму (IV) утворюється при дії хлору на металічне стануму або на хлорид стануму (II). У техніці його добувають, головним чином, обробкою відходів білої жерсті (старих консервних банок) хлором.

Хлорид стануму (IV) розчиняється у воді І його можна виділити з розчину у вигляді різних кристалогідратів, наприклад SnCl4 -5Н2О.

У водних розчинах, особливо в розбавлених, хлорид стануму (IV) гідролізується; кінцевим продуктом гідролізу є а-станатна кислота:

SnCI4+3H2O = H2Sn03+4HCI.

Гідрид стануму SnH4 — безбарвний, дуже отруйний газ. Він зріджу¬ється при —52° С, а при кімнатній температурі поступово розклада¬ється на стануму і гідрогену.

Сульфіди стануму. Якщо сірководнем подіяти на розчин хлориду стануму (II), то утвориться бурий осад сульфіду стануму (II) SnS. З розчину хлориду стануму (IV) за тих же умов випадає жовтий осад дисульфіду стануму SnS2. Останню сполуку можна добути також на¬гріванням станатних ошурків з сульфуром і хлоридом амонію. Добутий цим способом дисульфід має вигляд золотисто-жовтих лусочок і під назвою «сусального золота» використовується для позолоти дерева.

Дисульфід стануму розчиняється у сульфідах лужних металів та амонію, причому утворюються легкорозчинні солі тіостанатної кислоти H2SnS8: