Цинк і його сполуки

Цинк і його сполуки (окис, хлорид, сульфат і ін.). Знаходять широке застосування в гальванопластиці, поліграфії, медицині і т.д. Проникають в організм через дихальну систему, травний тракт, рідко через шкіру.

Симптоми. При впливі на органи дихання чи пар часток цинку виникає "ливарна" лихоманка: солодкуватий смак у роті, спрага, утома, розбитість, нудота і блювота, болі в груд, почервоніння конъюнктиви і зева, сухий кашель. Через 2-3 години сильний озноб, температура піднімається до 38-40ЬС, через кілька годин різко падає, супроводжуючи заливним потом. У важких випадках можуть розвитися пневмонія і набряк легень. При влученні цинкових сполук через рот - опік слизуватої оболонки рота і травного тракту: різкий біль у животі, завзята блювота з домішкою крові, судороги икроножних м'язів, ознаки ниркової недостатності. Колапс.

Перша допомога. При "ливарній" лихоманці - лужні інгаляції, рясне питво, спокій, тепло і кисень. Внутрівенно 20 мол 40% розчину глюкози з аскорбіновою кислотою (5 мол 5% розчину), препарат ЕДТА. При отруєнні через рот - промивання шлунка, усередину - 1 % розчин гідрокарбонату натрію (соди), активований вугілля, сольове проносне, молоко, слизуваті відвари. Внутрівенно - глюкоза з аскорбіновою кислотою, внутримишечно - унитиол.

Найважливіші сполуки цинку

Гідрид цинку Zn2. Нелетуча біла тверда речовина, що розкладається на елементи при нагріванні до 80ос. Погано розчинний в ефірі, повільно розкладається у воді, швидко - у водяному розчині HCl, взаємодіє з дибораном. Одержують дією Zn(CH3)2 на LiAl4 в ефірі при звичайній температурі, дією LiAl4 на Zn2 в ефірі при 40ос, безпосередньою взаємодією гидирида алюмінію з диметилцинком.

Оксид цинку Zn. Зустрічається в природі у виді мінералу цинкита. Діамагнітні кристали зі структурою вюртцита білого кольору. tпл=1969°С, щільність дорівнює 5,70 г/см3 [2]. Мало розчинний у воді. Розчиняється в кислотах і лугах. Має люмінесцентні і фотохімічні властивості. При нагріванні відновлюється вуглецем, монооксидом вуглецю, воднем. У лабораторії може бути отриманий спалюванням металевого чи цинку прожарюванням гидроксида, чи карбонату нітрату цинку. Застосовують для готування олійних фарб, для одержання деяких препаратів, використовуваних у медицині і косметиці, у гумовій і керамічній промисловості, а також як каталізатор при синтезі метанолу.

-350,6 кдж/моль;

-320,7 кдж/моль;

43,51 Дж/моль.K [3].

Пероксид цинку Zn2. Одержують у виді жовтувато-білого порошку дією H2O2 на ефірний розчин диетилцинка чи аміду цинку.

Гидроксид цинку Zn(OH)2. У кристалічному стані існує у виді п'яти модифікацій, з яких при кімнатній температурі тільки e-Zn(ВІН)2 стійка у воді. Модифікація a-Zn(ВІН)2 має гексагональну структуру, b-Zn(ВІН)2 – ромбоедрическую чи гексагональну структуру, g-Zn(ВІН)2 - призматичну, d-Zn(ВІН)2 – ромбоедрическую структуру, e-Zn(ВІН)2 – бипирамидальную. Мало розчинний і не розкладається водою. Виявляє амфотерний характер. Розчиняється в кислотах і лугах. Молярна електропровідність при нескінченному розведенні при 25ос дорівнює 504,6 Див.див2/моль [4]. Одержують обробкою солей цинку лугами.

-645,43 кдж/моль;

-555,92 кдж/моль;

77,0 Дж/моль.K [3].

Фторид цинку Zn2. Безбарвні моноклінні кристали. Кристалічні ґрати типу рутилу. tпл=875°С, tкип=1502ос, щільність дорівнює 4,84 г/см3 [2]. Мало розчинний у воді і спирті. Відомий кристаллогидрат Zn2.4H2O. Молярна електропровідність при нескінченному розведенні при 25ос дорівнює 218,8 Див.див2/моль [4]. Одержують безпосереднім синтезом з елементів, дією плавикової кислоти на чи бромід сульфід цинку.