Хімія і фармація
Існує багато думок щодо походження сучасної фармакології. Однак відомо, що в різних цивілізаціях ще з давніх-давен використовували різні речовини для лікування тих чи інших хвороб.
Починаючи від збирання лікарських рослин, їх перетирань, використання мінеральний джерел починає свій розвиток фармакологія.
Хімія належить до природничих наук. Вона так само, як фізика, ботаніка, зоологія, геологія, вивчає природу, весь навколишній світ — різноманітні речовини і явища.
Хімічні перетворення речовин самовільно відбуваються в природі. Під час фотосинтезу в зелених рослинах вуглекислий газ і вода постійно перетворюються на органічні речовини з виділенням кисню. Цей кисень у процесі дихання живих організмів поглинається, окислюючи в них органічні речовини, внаслідок чого в атмосферу виділяється вуглекислий газ. Так хімічні перетворення речовин забезпечують життя на Землі.
На весь світ славиться китайська медицина, яка має тритисячолітню історію. В Стародавньому Китаї вперше було написано "Фармакологію" (Бень цао), вперше стали робити хірургічні операції з застосуванням наркотичного засобу, вперше описали і застосували метод лікування гол¬ковколюванням, припеченням, масажем.
Значного розвитку в Стародавній Греції набула меди¬цина і зокрема фармокологія. В поемах Гомера "Іліада" й "Одіссея" (VIII—VII ст. до н.е.) описані приклади надання медичної допомоги по¬раненим під час Троянської війни. Крім лікарів у війську, в V—IV ст. до н.е. з'явилися лікарі в містах. Купців, ремі¬сників і вільних землеробів обслуговували мандрівні лікарі, які йшли від міста до міста, від общини до общини, які найчастіше продавали і популяризували різноманітні фармакологічні настойки. В Греції також були школи, які готували лікарів. Найбільш відомі з них це школи в Кнідосі і Косі. Зі школи на острові Кос вийшов знаменитий лікар Гіппократ. Існували лікарні при храмах, приватні лікарні при житлах лікарів або знатних людей. Мало місце безплатне лікування бідних людей, про¬водилися заходи, які запобігали поширенню епідемій. Про¬фесійною емблемою лікарів стало зображення змії. Цей символ дійшов до наших днів і далі використовується в ме¬дичній символіці.
З лікувальних процедур велика увага приділялася водо¬лікуванню і масажам. Також практикувалися і хірургічні втручання. Під час розкопок знайдені залишки медичного інструментарію: ножі, голки, пінцети, зубні щипці, доло¬та, шпателі, зонди тощо.
Для давньогрецької культури характерна велика увага до фізичних вправ, загартування і особистої гігієни.
Найвидатнішим лікарем Стародавньої Греції був Гіппок¬рат (460— 377 рр. до н.е.). З часів Гіппократа до нас дійшла книга під назвою "Гіппократів збірник", який об'єднує близько 70 творів. Самому Гіппократу належать твори "Прогностика", "Епідемії", "Про рани голови", "Про пе¬реломи" та ін. Частина творів написана його учнями і по¬слідовниками.
У вченні Гіппократа велика увага приділялась організ¬му хворого, навколишньому середовищу, умовам побуту, захворюванням внутрішніх органів, загальній терапії, аку¬шерству, хірургії. Гіппократ описав симптоми деяких зах¬ворювань, стадії перебігу хвороби. Значне місце в терапії лікар відводив дієті.
У знаменитій "Клятві Гіппократа" визначалися прин¬ципи взаємовідносин лікаря і хворого, а також лікарів між собою. Клятва не є оригінальним твором самого Гіппок¬рата, скоріше це збірник професійних зобов'язань, які зу¬стрічалися раніш, проте значення його велике і як кодекс лікарської етики він, певною мірою, використовується і нині.
Значного розвитку набула санітарія і гігієна, які станови¬ли гордість Риму. Видатними римськими лікарями бу¬ли Асклепіад, Корнелій Цельс, Гален. Асклепіаду (128р. до н. е.— 56 р. н.е.) приписують винахід трахеотомії. Крім того, він твердив, що лікарським втручанням можна пере¬рвати хід захворювання. Рекомендував дотримуватись гігі¬єни житла, гігієни тіла, застосовувати масаж, робити про¬гулянки на повітрі. Асклепіад вважав корисними ходьбу, біг, їзду верхи, катання в човні. До ліків він ставився дуже обережно, і в деяких випадках давав хворим воду, під виг¬лядом ліків, пояснюючи, що це буває кориснішим, ніж давати отруту. Лікування за системою Асклепіада корис¬тувалося в Римі великою популярністю. Цельс написав твір "Про медицину", в якому зібрав дані з діагностики, дієте¬тики, методики лікування. Значна частина його праці при¬свячена хірургії і хворобам кісток.