ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНОГО ЕЛЕМЕНТУ - ЦИНК

Вторинне отримання цинку в Європі стало відомим на початку XVI ст., коли про спосіб його виплавки згадують у своїх творах Георг Агрикола (1494— 1555 pp.) і Теофраст Парацельс (1494—1541 pp.). Однак і.після цього цинк в Європі був великою рідкістю, що тривало майже до кінця XVIII ст.

Назва ж «цинк» походить від латинського слова, що позначає більмо або білий наліт і вперше зустрічається в Парацельса в 1530 році. Роберт Бойль назвав цинк «спелтером», М. Ломоносов у 1742 році запропонував назву «цинк», але вона не мала успіху. Найчастіше цинк називали «шпіаутер».

У 8-ому виданні «Основ хімії» (1906) Д. І. Менделєєв ужив сучасну назву цинку, але поряд із цим ставить у дужках його назву — «шпіаутер».

МЕТАЛЕВИЙ ЦИНК

У XVI ст. були здійснені перші спроби виплавити цинк у заводських умовах. Але виробництво «не пішло», технологічні труднощі виявилися нездоланними. Цинк намагалися одержувати так, як інші метали. Руду обпалювали, перетворюючи цинк на оксид, а потім цей оксид відновлювали з вугіллям. Цинк, природно, відновлю¬вався, взаємодіючи з вугіллям, але... не виплавлявся. Не виплавлявся тому, що цей метал уже в плавильній печі випаровувався — температура його кипіння всього 906 °С. А в печі було повітря. Зустрічаючись із ним, пари активного цинку реагува¬ли з киснем, утворювався вихідний продукт — цинк оксид.

Налагодити цинкове виробництво в Європі вдалося лише після того, як руду почали відновлювати в закритих ретортах без доступу повітря. Приблизно так само «чорновий» цинк одержують і зараз, а очищають його рафінуванням.

Чисто цинкові руди в природі майже не зустрічаються. Сполуки Цинку вхо¬дять до складу поліметалевих руд. Отримані при збагаченні руди цинкові кон¬центрати містять 48—65 % цинку, до 2 % міді, 2 % свинцю, 12 % заліза.Зараз приблизно половину цинку одержують пірометалургійним способом.

При різкому охолодженні пари цинку відразу ж, минаючи рідкий стан, пере¬творюються на твердий пил. Це трохи ускладнює виробництво, хоча елементар¬ний Цинк вважається нетоксичним. У піротехніці цинковий пил застосовують, щоб

отримати блакитне полум'я. Цинковий пил використовується у виробництві рідкісних і благородних металів. Зокрема, таким цинком витісняють золото й срібло з ціаністих розчинів. Як не парадоксально, але при отриманні самого цинку (і кад¬мію) гідрометалургійним способом застосовується цинковий пил — для очищен¬ня розчину купрум сульфату й кадмію. Але це ще не все. Ви ніколи не замислюва¬лися, чому металеві мости, прольоти заводських цехів та інші великогабаритні ви¬роби найчастіше забарвлюють у сірий колір?

Головна складова частина застосовуваної у всіх цих випадках фарби — той самий цинковий пил. Змішаний з цинк оксидом і лляною олією, він перетво¬рюється на фарбу, яка чудово вберігає від корозії. Ця фарба до того ж дешева, пластична, добре прилипає до поверхні металу і не відшаровується при темпера¬турних перепадах.

На властивостях цинку сильно позначається ступінь його чистоти. При 99,9 і 99,99 % чистоти цинк добре розчиняється в кислотах. Але варто «додати» ще одну дев'ятку (99,999 %), і цинк стає нерозчинним у кислотах навіть при силь¬ному нагріванні. Цинк такої чистоти відрізняється також більшою пластичніс¬тю, його можна витягати в тонкі нитки. А звичайний цинк можна прокатати в тонкі листи навіть при температурі 100—150 °С.

Значна роль цього елемента в поліграфії. З цинку виготовляють кліше, які дозволяють відтворити друком малюнки й фотографії. Спеціально приготовле¬ний і оброблений типографський цинк сприймає фотозображення. Це зобра¬ження в потрібних місцях захищають фарбою, і майбутнє кліше протравлюють кислотою. Зображення набуває рельєфності, досвідчені гравери підчищають його, роблять відбитки, а потім ці кліше йдуть у друкувальні машини.

СПЛАВИ ЦИНКУ

Уже згадувалося, що історія з цинком досить заплутана. Але безперечним є одне — сплав міді й цинку (латунь) був отриманий набагато раніше, ніж метале¬вий цинк. Найдавніші латунні предмети, зроблені приблизно в 1500 р. до н. е., були знайдені при розкопках у Палестині.