ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ (УПРАВЛІНСЬКИЙ) ОБЛІК ВИТРАТ I ЗВІТНІСТЬ

Для ефективного управління виробничим підприємством в умовах ринку інформації, що надає лише фінансовий облік, недостатньо. Законом України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій з метою обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів.

При цьому підприємствам слід враховувати, що правильно організований внутрішньогосподарський облік повинен забезпечувати:

своєчасне та достовірне документальне відображення операцій з приймання сировини, витрат матеріальних i трудових ресурсів на виробництво та реалізацію продукції;

систематичний контроль за використанням ресурсів i дотриманням установлених норм витрат у процесі виробництва;

контроль за збереженням сировини, матеріалів i готової продукції на всіх етапах технологічного процесу.

Практика діяльності переробних підприємств АПК свідчить, що для виконання зазначених функцій потрібно:

створити умови для збереження матеріальних ресурсів;

забезпечити приймання, зберігання i відпуск сировини та матеріалів необхідними приладами та технічними засобами;

наказом по підприємству визначити відповідальних за приймання сировини i реалізацію готової продукції, за правильне та своєчасне оформлення документів i подання їх у бухгалтерію;

розробити та затвердити норми витрат i норми втрат сировини i матеріалів під час виробництва та збереження, забезпечити контроль за їх виконанням.

На сучасних переробних підприємствах АПК застосовуються чотири типи організації внутрішньогосподарського обліку витрат, кожний з яких має свої недоліки i переваги:

облік на основі використання балансів сировини;

рецептурний метод обліку із застосуванням рецептів-розрахунків;

нормативний метод на основі звітності за 15 днів;

нормативний метод на основі щоденної звітності.

Облік за балансом сировини передбачає облік витрат у фізичній масі за середньою розрахованою масовою часткою окремих видів сировини чи її компонентів (жиру, солоду, цукру) та кількості в кілограмах. Виробництво кожного виду продукції відображається поетапно (для молокопереробних підприємств: молоко сире, молоко нормалізоване, молоко нормалізоване пастеризоване, витрати на конкретні види молокопродукції) в «Журналі обліку переробки та руху сировини, основних матеріалів, готової продукції i тари», який складається за 15 днів. Недоліком такої методики обліку є дублювання багатьох показників у технологічній та обліковій документації (до 50%), що збільшує документообіг. Крім того, при обчисленні собівартості продукції потрібно провадити окремий розрахунок витрат сировини, яка може мати різні показники вмісту корисних речовин.

Рецептурний метод обліку застосовується насамперед під час виробництва продукції, яка виготовляється з суміші (плавлені сири, морозиво, сухі молочні продукти, ковбаси). Суть цього методу — забезпечення рівності між витратами сировини у фізичній масі, корисних речовинах та готовій продукції з урахуванням втрат. При цьому складається рецепт-розрахунок (форма № П-8 «Рецепт-розрахунок на виготовлення суміші», затверджена Мінм’ясомолпромом СРСР 29.12.85 р. ) з розрахунком балансу складу суміші залежно від складу використаної сировини так, щоб частки компонентів у готовій продукції відповідали вимогам чинної нормативної i технічної документації.