Ревізія витрат і фактичної собівартості продукції
На виконання окремих замовлень, як правило, використовується широка номенклатура основних і допоміжних матеріалів, деталей, напівфабрикатів і комплектуючих виробів. Із всієї різноманітності матеріальних цінностей, що списується на замовлення ревізор вибирає для перевірки матеріали, які користуються попитом, є дефіцитними та ті, що дорого коштують.
В умовах позамовного методу обліку витрат важливого значення набуває перевірка обчислення собівартості виконаної частини замовлення чи певного етапу робіт на замовлення за окремі звітні періоди. Адже фактична собівартість замовлення може бути визначена лише після закінчення всіх робіт за ним і передачею їх замовнику. У зв’язку з цим можливі випадки штучного регулювання витрат між закінченою частиною замовлення і незавершеним виробництвом, спотворення собівартості товарної продукції і фінансових результатів роботи підприємства за окремі звітні періоди.
На всіх промислових підприємствах виконання дослідних, експериментальних, ремонтних робіт і робіт на сторону оформляється замовленнями. Ревізії підлягають планові калькуляції і кошториси таких робіт, здійснюють їх співставлення з фактичними затратами щодо виконаних замовлень у розрізі окремих статей витрат. Виконуючи замовлення приватних осіб, деякі підприємства не включають витрати на утримання і експлуатацію обладнання, цехові і загальнозаводські витрати у собівартість робіт, чим штучно занижують розмір витрат і зазнають матеріального збитку. Інколи можливі випадки списання і прямих витрат за замовленнями приватних осіб на собівартість інших замовлень. Тому собівартість виконаних робіт за замовленнями приватних осіб доцільно перевіряти суцільним методом.
Часті зміни випуску продукції і виконання робіт при позамовному методі обліку вимагають перевірки обґрунтованості нормативів матеріальних і трудових затрат. Таку перевірку проводять співставленням нормативних затрат з фактичними та іншими однорідними замовленнями і за раніше виконаними роботами. Крім того, потрібно перевіряти відповідність фактичної кількості виготовлених деталей за окремими замовленнями необхідному їх випуску, тому що лишки призводять до непродуктивних витрат, затоваренню підприємства і необґрунтованому збільшенню залишків незавершеного виробництва чи фактичної собівартості замовлення.
Ефективний результат дає перевірка фактичної собівартості окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат. Перевіркою витрат сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у першу чергу, з’ясовують систему відпуску їх в цехові камори чи склади, на робочі місця і списання на виробництво. Відпуск на склад цеху повинен розглядатися як переміщення матеріальних цінностей, а списання на затрати виробництва допускається тільки після фактичного використання їх на виготовлення продукції. Особливості перевірки витрат сировини і матеріалів залежать від застосовуваного на підприємстві методу контролю за використанням їх у виробництві (документального оформлення відхилень від норм, обліку розкрою за партіями, інвентаризації).
Списання напівфабрикатів на виробництво і їх збереження перевіряють за даними виробничих звітів і оперативного обліку руху напівфабрикатів у натуральному виразі, який ведеться в цехах. У першу чергу ревізор перевіряє правильність записів у картках чи відомостях наявності і руху напівфабрикатів у цеху, які відкриваються на кожний вид деталей і напівфабрикатів. Записи в картках виборочним методом співставляють з первинними документами.При ревізії машинобудівельних підприємств після перевірки заготівельних цехів необхідно враховувати два етапи руху заготовок і деталей у виробництві: процес обробки (механічний, термічний, гальванічний тощо) на різних стадіях виробництва до переходу в готові деталі; послідовний збір деталей у готові вузли, збірні з’єднання і вироби.
На першому етапі контроль здійснюється за допомогою маршрутних листів, на основі яких диспетчер цеху веде накопичувану відомість руху деталей щодо міри їх обробки до повної готовності. Кількість вироблених деталей співставляють з кількістю деталей переданих на збирання вузлів і виробів в збиральні цехи і на склад готової продукції для реалізації на сторону. На другому етапі здійснюють контроль руху деталей на підставі зведених нарядів на виконання збираних операцій, лімітних карт і приймально-здавальних документів. Витрачання деталей і напівфабрикатів за щомісячними звітами співставляють із фактичним випуском продукції окремих цехів і підприємства в цілому. Залишки деталей і напівфабрикатів звіряють з описами і порівнювальними відомостями інвентаризації незавершеного виробництва. Крім того, фактичне витрачання купівельних напівфабрикатів звіряють із передбаченими даними за комплектуючими відомостями, в яких дається перелік усіх купівельних комплектуючих деталей із визначенням їх кількості для кожної окремої зборки, кожного вузла, монтажу готових виробів із зазначених зборок і вузлів. Комплекти купівельних комплектуючих деталей відпускаються за лімітними картками безпосередньо на робоче місце відповідно до встановленого графіка.
Ревізор повинен сприяти впровадженню на підприємстві передачі деталей із цеху в цех комплектами. Це дає можливість організувати облік деталей і напівфабрикатів за машинокомплектами, що сприяє підвищенню ефективності контролю за їх збереженням і правильністю списання на виготовлену продукцію. В умовах оперативного обліку за машинокомплектами особливу увагу потрібно приділяти перевірці фактів неповних машинокомплектів і причин неукомплектованості окремими видами деталей.