Контроль і ревізія результатів діяльності, капіталу та коштів спеціального призначення

Під час ревізії фінансового стану підприємства у першу чергу необхідно застосовувати розрахунково-аналітичні методи контролю, які ґрунтуються на застосуванні прийомів і способів аналізу фінансового стану підприємства. Застосування цих методів під час контролю дає можливість виявити фактори, які визначають фінансовий стан підприємства. Зокрема, такими факторами можуть бути: виконання фінансового плану і поповнення при потребі власного обігового капіталу за рахунок доходів; швидкість обертання активів. Основним сигнальним показником фінансового стану підприємства виступає його платоспроможність, що являє собою спроможність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, інших кредиторів та банків щодо повернення кредитів і зобов’язань та своєчасного розрахування з бюджетом за податками і платежами.

Показник платоспроможності може бути визначений відношенням поточних (оборотних) активів до поточних (короткострокових) пасивів. У системі дії цього показника велике значення має визначення показника швидкої платоспроможності, що являє собою відношення більш швидких активів (грошових коштів і дебіторської заборгованості), що реалізуються, до поточних пасивів (поточних активів). Поряд з цим визначають показник абсолютної платоспроможності, що являє собою відношення грошових коштів до поточних активів. Так можна визначити ту частку, яку може підприємство заплатити в даний час.

Показник платоспроможності суттєво впливає на стан ділової активності підприємства та її ефективність. Показник ділової активності дає можливість ревізору визначити оборотність запасів, обіговість дебіторської заборгованості, основних засобів та оборотність всіх активів. Оборотність запасів визначається відношенням собівартості суми реалізованої продукції до суми запасів щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період) та тривалістю одного обороту, що являє собою відношення кількості днів року до кількості оборотів запасів. Для здійснення висновків за цими показниками доцільно застосовувати методи їх порівняння в динаміці.

Оборотність дебіторської заборгованості являє собою відношення обсягу продаж до суми дебіторської заборгованості щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період).

Оборотність її характеризується середнім періодом повернення заборгованості, що визначається відношенням кількості днів звітного періоду до кількості оборотів цієї заборгованості за звітний період.Ділова активність підприємства залежить від оборотності основних засобів та всіх активів, що також повинно аналізуватись у динаміці. Оборотність основних засобів визначається відношенням обсягу продажу до суми основних запасів щодо балансу (або до середньої суми за звітний період). Це дозволяє встановити фондовіддачу. Оборотність всіх активів являє собою відношення суми продажу до суми активів щодо балансу (або до середньої їх суми за звітний період).

Велике значення для перевірки й оцінки фінансового стану підприємства має вертикальний, структурний аналіз активу і пасиву балансу. Наприклад, на підставі співвідношення власного і залученого капіталів ревізор може зробити висновки про автономність підприємства в умовах ринкової економіки. При цьому особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий період із використанням, як правило, економіко-математичних методів (середній приріст, визначення функцій), що дає можливість з’ясувати поведінку даної статті балансу та інші. Для визначення змін фінансового стану за певний період (рік) ревізор може скласти порівняльну таблицю аналітичного балансу (аналітичне групування) статей активу і пасиву балансу, що дає можливість дослідити динаміку і структуру стану тих або інших статей балансу. Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за певний період під час ревізії здійснюється порівняння підсумків балансу зі зміною фінансових результатів за цей період. Наприклад, із зміною виторгу від реалізації продукції, інформація про що знаходиться у формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”, порівняння здійснюється шляхом зіставлення коефіцієнтів К(б) (коефіцієнт балансу) і К(в) (коефіцієнт виторгу), які показують приріст відповідно до виторгу від реалізації продукції і середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо К(б) > К(в), то це означає, що у звітному періоді використання фінансових результатів підприємства було більш ефективним, ніж у минулому році і навпаки – К(б) < К(в) – менш ефективним. Аналогічні порівняння здійснюються і за іншими статтями балансу.

Поряд із визначенням загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період важливе значення під час ревізії має дослідження абсолютних показників фінансової стабільності підприємства. Для визначення цих показників вирішальне значення має складання балансової моделі, яка орієнтовано має такий вигляд:

F + E3 + Ep = Кв + Дп + Кп + Рк,

де F – основні засоби й інвестиції;