Пізнавальні методи вчення про податки

З одного боку наука про податки – окрема галузь фінансової науки. В цьому напрямку вона розвивається за принципом “знати все більше про все менше”, маючи характер вузько спеціалізованого знання про податкову систему і/або про окремі податки. В іншому сенсі податкова наука – галузь суспільствознавства, що розглядає оподаткування в контексті знання про людей, суспільство, економіку і державу, тобто відноситься до гуманітарних наук. У гуманістичному аспекті податки інтерпретуються як поставлений на службу інтересам людини фінансовий ресурс, що знаходиться в розпорядженні держави.

Під кутом зору теорії пізнання (гносеології, епістемології) вчення про податки, державні фінанси взагалі, базується на методології філософського дуалізму, тобто визнанні рівноцінності й рівносильності матеріалістичних та ідеалістичних засад наукового осмислення фіскальної дійсності. “Методологія досліджень однаково опирається як на об’єктивний матеріальний детермінізм фінансових явищ, так і на ідеальну мотивацію, що передбачає вирішальну роль ідей, ідеалів та свідомо поставлених цілей у функціонуванні державних фінансів” [2, c.19].

Метод, який використовують для тлумачення текстів і смислів наукових положень, викладених в творах інших авторів, не торкаючись аналізу реалій дійсності, носить назву герменевтичного методу. Для безпосереднього дослідження фактів, явищ, процесів, проблем оподаткування застосовують комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання.

До найбільш поширених загальнонаукових методів відносяться діалектика, методи формалізації та моделювання. Діалектика дозволяє розглядати фіскальні явища в їх розвитку, а теоретичне вчення про податки, його ідейні засади – у процесі еволюції. За допомогою методу математичної формалізації зміст фінансових явищ виражається символічними засобами алгебри, аналітичної геометрії, математичної логіки. Метод моделювання забезпечує створення знакових моделей та схем, що відтворюють процеси і функції оподаткування. Економетричними засобами математичної статистики здійснюють перевірку гіпотез, аналізують динаміку фінансово-економічних показників, будують формалізовані моделі бюджетно-фіскальних процесів.

До загальнонаукових методів належить також генетичний метод, оснований на аналізі походження податків і розвитку оподаткування. Цей метод передбачає пояснення явищ виходячи з деякого первісного стану, певного відправного пункту дослідження з послідуючим відображенням основних етапів і тенденцій. Наприклад, походження податкового кодексу можна вивести від податкового статуту, запровадженого в III ст. до н. е. царем елліністичного Єгипту Птоломеєм II Філадельфом [2, c.252]. Німецька фінансова наука XVI–XVIII ст. була представлена камералістикою, котра теоретично приймала величину державних доходів за головний показник національного добробуту. Камералісти відводили перше значення питанням ефективності адміністрування податків, проблемі актуальній донині. На цій підставі можна вважати, що камералістика – генетична прамати сучасного вчення про організацію та управління податковою системою. У фокусі уваги іншої фінансово-економічної школи – меркантилістів – знаходилися способи фіскального регулювання економіки та протекціонізму національного виробництва, що також залишається на порядку денному донині.

Подібні приклади легко продовжити. Загалом, теоретичні розробки і практичні технології оподаткування створюють на основі або за допомогою своїх попередниць, їх будують як мозаїки з нових елементів у комбінації з давно відомими. Одні знання створюють на основі других знань. Нововведення уточнюють, доповнюють, розвивають давніші положення. Адже зміст будь-якого розвитку полягає в прирощенні нового до старого, що і складає суть генетичного методу. Проблема даного методу – знаходження генетично вихідного моменту, вибір якого носить суб’єктивний характер, що інші дослідники завжди можуть взяти під сумнів.

У дослідженні податкових систем зарубіжних країн важлива роль належить порівняльно-історичному методу, а також близькому йому методу компаративістики – порівняльному країнознавству в сфері оподаткування. Цей метод має ті переваги, що вивчаючи податки в інших країнах, ми порівнюємо їх із податковою системою України і тим самим розвиваємо критичне мислення, вчимося в іноземців, запозичуємо зарубіжний досвід.

Один із самих корисних методів – структурно-функціональний аналіз податків, державних фінансів взагалі, в зв’язку функціями, виконуваними ними в системі інших соціально-економічних явищ. Даний метод передбачає вивчення впливу (сприятливого, негативного, нейтрального) конкретних податків і фіскальних заходів на суспільно-економічну систему в цілому.Фінансове становище держави і стан фінансової науки не можна пояснити поза соціологічним контекстом. Ідеї та поняттєвий арсенал, пропоновані фіскальною соціологією, дозволяють охарактеризувати рівень податкового, ширше кажучи, фінансового мислення, а звідси – й сучасних фінансової політики і практики. Під соціологічним кутом зору суспільство сприймає податки суперечливим чином, то усвідомлюючи їх як джерело забезпечуваних державою суспільних благ і послуг, то засуджуючи їх як засіб скорочення індивідуальних доходів і власності. Законослухняна більшість платників сплачує податки хоч і свідомо, але в порядку, який ми пропонуємо назвати свідомою покорою. Адже нереально засвідчити ентузіазм при сплаті податків, нехай буде платник хоч ідеальним патріотом. Головна драма оподаткування, що породжує напругу в ставленні громадян до держави, – посягання на власність, відчуження доходів у формі податків. Конфлікт між “моє” і “наше” існує завжди, хай навіть суспільство складалося б суспіль із святих. Суперечливі властивості однаково здатні перетворити оподаткування як у фактор підйому, так і занепаду держав.