Соціально-економічні ефекти податків

Як дає зрозуміти знаменитий “алхімік фінансів” Джордж Сорос, совість у сфері бізнесу, – категорія позаекономічна. Бізнес не ставить собі за мету захист загальнолюдських цінностей, мотивація типового бізнесмена зводиться до особистого збагачення. “В умовах вільного руху капіталу будь-яка спроба оподаткувати або приступити до його регулювання може спричинити втечу капіталу з країни”•. Отож, щоб залишатися добропорядним платником, достатньо не виходити з меж легалізованих форм ухилення від податків. Слова Сороса дають підстави думати, що покладання сподівань на совісність платників чи заклики до справедливості в оподаткуванні просто свідчать про неефективність фіскального адміністрування, низький рівень державного управління взагалі, а вимоги справедливості часто виникають із почуття заздрості. Утім, Сорос дає і рецепт проти ухилення. Оскільки чим довше тримається той чи інший податок, тим вища вірогідність ухилення від сплати, то доцільно час від часу змінювати форми оподаткування.

Своєрідним каналом ухилення від податків є узаконена форма фіскального фаворитизму – податкові пільги, особливо ті з них, які через діяльність лобістів або самих платників відкривають можливості для зловживання ними. Проте, пільга від пільги різниться. Так, жителі Аляски у США повністю звільнені від штатних і місцевих податків, в провінціях канадської півночі діє нульова ставка податку з фонду заробітної плати. Податкові пільги запроваджені також на північних територіях Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії. В деяких країнах знижують податки при підключенні платника до Інтернету. Існують пільги соціального характеру за ознаками віку, роду занять та ін. Інколи роль пільги виконує цільовий розподіл податкових надходжень. Так, у США доходи від роялті (обов’язковий платіж за використання природних ресурсів) розподіляють у такому порядку: 10% надходить у федеральний бюджет, 37,5% – у бюджет штату, 52,5% направляється в автономний фонд рекультивації земель. Звісно, подібний розподіл по суті перетворює роялті в екологічний податок, що стимулює збереження природних ландшафтів.

Avoidance – форма аморальної, але не антидержавної чи злочинної поведінки. Ситуація змінюються полярно протилежним чином як тільки платник переступає дозволене законом, тобто стає на шлях tax evasion. Неповну і/або несвоєчасну несплату податків суворо переслідують, нелегальне ухилення сприймається як економічний тероризм проти держави. Загроза зазнати значно більших у порівнянні з податковими зобов’язаннями втрат заставляє раціонально мислячих людей справно платити податки. В державах Заходу свобода і вільне підприємництво співіснують з достатньо репресивним податковим режимом. Адже деякі соціологи небезпідставно доводять, що бажаючих охоче платити податки ніколи не було, немає і не буде, оскільки розставання з власністю суперечить людській природі. Податки платять тому, що наслідки несплати для розсудливих громадян неприйнятні ні з матеріальних, ні з моральних міркувань.На Заході ставлення до ухилення з боку властей і самих платників упродовж віків пройшло певну еволюцію (див. додаток Б). Так чи інакше, масштаби ухилення в обох його формах відображають силу чи слабкість держави, авторитет уряду, характер правлячої еліти. З проблеми ухилення ми виводимо основну суперечність оподаткування – в різній степені несумісність, невідповідність, протилежність особистого інтересу платника у вузькому розумінні його ж претензіям на якомога вищий рівень комфорту існування, забезпечуваний державними установами і суспільними структурами. В широкому розумінні заінтересовані в нарощуванні суспільних благ раціональні економічні суб’єкти не обмежуються лише врахуванням впливу податків на матеріальний добробут, а приймають до уваги цінності свободи, демократії, законності, котрі багатство, взяте саме по собі, забезпечити не в змозі. Тим самим в умовах ринкової економіки, громадянського суспільства і демократично-правової державності в самій сутності оподаткування закладені як тенденція до ухилення від податків, так і контртенденція, в силу якої з боку платників податків забезпечується фінансова підтримка суспільних і національно-державних цінностей.

Науковий аналіз впливу податків на економічні процеси має надто багато аспектів, він носить здебільшого теоретичний і економетричний характер. Методи такого аналізу розглядаються в курсах економічної теорії (політичної економії, економіксу) або розширених курсах теорії державних фінансів. До них відносяться дослідження розподілу податкового тягаря: на ринку праці; на конкурентних ринках при еластичному й нееластичному попиті або пропозиції на оподатковуваний товар; при оподаткуванні продавців і покупців специфічним або універсальним акцизом; вплив запровадження податку на монополізованому ринку; переміщення податку на прибуток підприємств; надлишковий податковий тягар та багато інших. На жаль, вивчення цих і подібних питань впливу податків на економічні процеси виходить за межі можливостей навчальної дисципліни “Податкові системи зарубіжних країн”.

У підсумку складається загальне враження, що для західних економістів основний науковий інтерес до податків знаходиться за межами власне оподаткування. Оскільки останнє повністю зарегламентоване в законодавчо-нормативному порядку, то засвоєння кодексів, правил, інструкцій має скоріш функціонально-професійне призначення для підготовки фахівців податкової служби, ніж носить характер власне фінансово-економічного знання чи дослідження. Невідоме починається там і тоді, де і коли податки викликають різні й мінливі ефекти, виникають впливи тих чи інших форм і режимів оподаткування на економічну систему та соціальну сферу.