Бухгалтерський облік
62.Класифікація довгострокових (необоротних) активів для цілей обліку, рахунки для обліку.
Довгострокові – це такі активи , які : 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). До довгострокових активів належать : основні засоби, земля, нематеріальні активи , природні ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками : 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи , які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) ; довгострокові активи , які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи) ; невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням. В зарубіжній практиці облік “ Основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “ Устаткування”, Транспортні засоби” , “Будівлі” , “Споруди” тощо.
63.Порядок нарахування амортизації прямолінійним та виробни-чим (по кількості випущеної продукції) методами і відображення її обліку.
Амортизаційна політика є найважливішим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно перебуває в полі зору господарств та фірм, а також держави. З од-ного боку, амортизація – це витрати , що їх включають у витрати виробництва та у собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування – це джерело для інвестицій , модернізації обладнання та інших основних засобів. В країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є : 1)метод лінійної амортизації ; 2)метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції; 3)метод подвійної норми амортизації; 4)метод суми цифр років експлуатації. Амортизація за кількістю випущеної продукції. Застосовується в тому разі , якщо об’єкт основних засобів використовується нерівномірно по періодах, тобто в кожному періоді кількість продукції істотно коливається. Тоді визначають ставку амортизації на один виріб за формулою : (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) / Кількість продукції до випуску протягом строку експлуатації.
64.Нарахування амортизації методами подвійної норми та суми цифр років експлуатації і відображення її в обліку.З одного боку, амортизація – це витрати , що їх включають у ви-трати виробництва та у собівартість продукції. З іншого боку, амор-тизаційні відрахування – це джерело для інвестицій, модернізації обладнання та інших основних засобів. В країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Метод подвій-ної норми амортизації. Це метод прискореної амортизації. Норма прискореної амортизації визначається шляхом множення норми лі-нійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. Ціллю прискореної амортизації є швидше перенесення балансової вартості основних засобів на витрати виробництва. В ре-зультаті акумулюються засоби для здійснення технічного прогресу, впровадження нової техніки, модернізації виробництва. За МСБО кожне підприємство самостійно обирає метод нарахування аморти-зації основних засобів. Проте, обравши той чи інший метод, підп-риємство не повинно змінювати його на інший упродовж звітних періодів. В зарубіжній практиці “Амортизація основних засобів” ве-деться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “Аморти-зація устаткування”, Амортизація транспортних засобів” , “Амортиза-ція будинків” тощо.
65.Облік надходження основних засобів за відсутності та наявності ПДВ.
Для обліку руху основних засобів ведеться рахунок основних засобів, який має субрахунки за їх класифікаційними групами (будівлі, спо-руди, обладнання, транспортні засоби тощо). В зарубіжних країнах з високорозвиненою економікою не створюються спеціальні джерела фінансування капітальних вкладень. Тому основні засоби, які надійшли в результаті купівлі, відображають в обліку так, як і надходження матеріалів. Приклад. Рахунок постачальника. Куплено устаткування на суму 30000 дол. Рахунок буде сплачено пізніше. Проводка : Дт “Устаткування” - 30000 ; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 30000. Якщо практикується ПДВ , то наведена вище операція буде відображена в обліку таким записом (ПДВ – 18,6%): Дт “Устаткування” – 30000; Дт “Розрахунки з бюджетом (ПДВ)” – 5580; Кт “Розрахунки з постачальником” (або “ Рахунки до сплати”) – 35580. Витрати на власне будівництво об’єктів попередньо обліковуються на рахунку витрат “Незавершене будівництво”. Наприклад, компанія збудувала цех, фактична собівартість якого 157000 дол. Прийняття на експлуатацію готового об’єкта відображено таким записом (США): Дт “Основні засоби (будівлі)” – 157000; Кт “Незавершене будівництво” – 157000 Проте в деяких країнах є особливості відображення в обліку об’єктів, що надійшли в результаті будівництва (Франція, Бельгія та інші). Вартість таких об’єктів зара-ховується на доходи підприємства, для обліку яких відведено раху-нок доходів “Іммобілізована продукція”. Доходи , що відображаються на цьому рахунку, компенсують витрати на будівництво об’єкта. В остаточному підсумку таке відображення не має впливу на формулювання фінансових результатів. В нашому прикладі оприбуткування готового об’єкта знайде таке відображення в обліку : Дт “Основні засоби (Будівлі)” – 157000; Кт “Іммобілізована продукція” – 157000. Наприкінці звітного року на рахунок “Фінансові результати звітного періоду” буде перенесено витрати (з рахунку витрат “Незавершене будівництво”) та доходи (з рахунку Іммобілізована продукція”). Результат дорівнює нулю.