Класифікація помилок. Процедури виявлення помилок. Дія аудиторів у разі виявлення помилок.

Зокрема:

— маніпуляція обліковими записами, зумисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнованих записів;

— перекручення даних обліку і звітності;

— фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформлення завідомо неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку;

— невідповідне відображення записів у реєстрах обліку — ненавмисне або навмисне неповне відображення фінансової інформації у системах рахунків, за оцінкою, що відрізняється від прийнятих норм, тощо;

— "незвичайні операції" і господарські операції, платежі, котрі, на розсуд аудитора, є зайвими або недоречними.

Система внутрішнього контролю підприємства має на меті:

— здійснення ефективної і цілеспрямованої діяльності;

— збереження майна;

— якісне документування операцій;

— виявлення можливих помилок і обману.

На практиці кожна система внутрішнього контролю може тільки зменшити, але не усунути можливість обману, помилок, зловживань, знизити рівень небажаного ризику в бізнесі клієнта. Відповідальність і дії аудитора стосовно системи внутрішнього контролю клієнта відображені у нормативі національного аудиту № 6 "Оцінка системи внутрішнього контролю". За цим нормативом аудитор повинен при складанні плану проведення аудиторської перевірки ознайомитися з системою внутрішнього контролю, оцінити її ефективність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор також оцінює ступінь ризику від того, що обман, помилки, зловживання можуть бути не виявлені.

3. Дії аудиторів у разі виявлення помилок та шахрайства

Виявивши помилки та факти шахрайства при проведенні аудиторських перевірок, аудитор відповідно до параграфів 26—33 Національного нормативу № 7 "Помилки та шахрайство" [7, с. 58—59] повинен зробити такі повідомлення:— керівництву підприємства, навіть у тому випадку, коли він припускає, що помилки чи факти шахрайства незначні і не впливають на фінансову звітність підприємства. Стосовно фактів шахрайства аудитор повинен оцінити участь у них керівних осіб підприємства і повідомити про це безпосереднім керівникам осіб, помічених у незаконних діях. Якщо до шахрайства причетний вищий керівник підприємства, аудитор має право і повинен проконсультуватися з відповідним юристом чи адвокатом стосовно своїх подальших дій або спрямування аудиту;

— користувачам аудиторського звіту аудитор повинен кваліфікувати і видати всі помилки та факти шахрайства і відповідно до рівня істотності їх підготувати аудиторський висновок. У випадку, коли аудитор не може визначити характер помилки або шахрайства, за офіційним рішенням про наявність або відсутність помилок треба звертатися до відповідного арбітражного суду;

— порядок повідомлення інших постанов. Аудитор не зобов'язаний повідомляти про виявлені ним порушення ще когось, крім керівника (засновників) підприємства, він не має права надавати інформацію про факти порушень законодавства або надавати будь-які документи стороннім підприємствам або особам.

Список використаної літератури: