Класифікація помилок. Процедури виявлення помилок. Дія аудиторів у разі виявлення помилок.
1. Класифікація помилок і шахрайства
У процесі виробництва на всіх стадіях і циклах ділової активності працівники підприємства (навмисне чи не навмисне) можуть вдаватися до перекручень і фальсифікації. У результаті таких дій підприємства можуть зазнати великих матеріальних і моральних втрат, і одним із основних завдань аудиту є виявлення помилок і фактів шахрайства, а також вжиття необхідних заходів щодо попередження можливих втрат підприємства.
Для ефективної роботи з виявлення та усунення помилок і зловживань у 1982 р. був розроблений і затверджений міжнародний норматив аудиту "Обман і помилка" комітету з аудиторської практики (АРС) та інструкція "Відповідальність аудиторів у зв'язку із зловживаннями, іншими аномаліями і помилками". З 1 січня 1999 р. в Україні набув чинності національний норматив аудиту № 7 "Про помилки та шахрайство". Метою цього нормативу є "зобов'язання правильного тлумачення і використання термінів "шахрайство" і "помилка" з позицій підготовки аудиторського висновку, визначення ризику аудиту і впливу шахрайства та помилок на достовірність фінансової звітності клієнта" [7, с. 53]. Відповідно до цих документів, розробок вітчизняних учених і діючої практики помилки, шахрайство, фальсифікації можна класифікувати таким чином:
— "шахрайство" стосується навмисного неправильного показу фінансової інформації одним або кількома посадовими особами із складу керівництва і службовців підприємства. Шахрайство може здійснюватися шляхом маніпуляцій, фальсифікацій і змін записів на рахунках бухгалтерського обліку в облікових реєстрах або документах; навмисного неправильного віднесення до активів різних статей; знищення або пропуску записів операцій або документів; відображення операцій без розкриття їх змісту; підготовка і використання в обліку фальсифікованих первинних документів;
— "помилка" стосується ненавмисних порушень у відображенні фінансової інформації, які виникають у результаті арифметичних, граматичних або інших помилок у записах облікових даних; ненавмисного пропуску або неправильного уявлення про окремі факти; неправильного відображення лічильних пристроїв; різних відхилень від правил контролю за діяльністю службових осіб.
2. Процедури виявлення помилок і шахрайства
Помилки, шахрайство, зловживання виявляють у процесі виконання аудиторських процедур. На склад процедур аудиту впливають такі фактори: особливості бізнесу клієнта, оцінка системи внутрішнього контролю з боку аудитора, чинна система державних законодавчих і нормативних актів, регулярність і плановість перевірок. Кожна процедура контролю реалізується за окремими операціями. Процедури контролю можна розділити на кілька категорій.
Процедури контролю повноти даних розроблені для того, щоб переконатися в тому, що всі первинні документи відображені в обліку або виявити документи, які в ньому не відображені. Можуть бути два варіанти реалізації цієї процедури:
— у системі комп'ютерної обробки даних;
— у системі паперової обробки даних.
У комп'ютерному середовищі процедури контролю повноти даних розроблені задля впевненості у тому, що або всі первинні документи з господарських операцій прийняті для комп'ютерної обробки або для виявлення докуменів, які не пройшли обробки. Початкова реєстрація первинних документів з господарських операцій часто передбачає ручне введення даних до комп'ютера.
У системі паперової обробки даних процедури контролю розробляються для впевненості в тому, що всі первинні документи з усіх господарських операцій внесені у контрольний документ і зареєстровані або що документи загублено чи їх неправильно зареєстровано.
Незалежно від засобів обробки інформації можна навести операції щодо виявлення помилок, фальсифікації пов'язаних із процедурою контролю повноти даних:
— нумерація усіх господарських операцій і їх облік після нумерації. Нумерація документів — це бухгалтерська процедура; операція перевірки полягає в тому, щоб дані за всіма пронумерованими документами були відображені повністю;