Аудиторські докази

— дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю об'єктів аудиту;

— неофіційні документи — документи, які робітники підприємства ведуть з власної ініціативи;

— допоміжні документи — документи, в яких викладена думка осіб, що працюють на підприємстві.

Неофіційні та допоміжні документи доказового значення не мають, однак можуть бути використані при виборі напрямку проведення дослідження і перевірки.

2. Значимість аудиторських доказів

Відповідно до вимог нормативу аудиту "Аудиторські докази" № 14 аудитор повинен прийняти рішення про надійність, корисність і достатність отриманих ним аудиторських доказів. Значимість доказів залежить від їх надійності й корисності. Лише за такої умови докази можуть впливати на формування висновку аудитора щодо фінансової документації клієнта.

Щоб бути корисними аудиторові, докази повинні бути надійними. Надійність — це якість інформації, яка забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок і виправлень, відображає належну інформацію. На надійність доказів впливає велика кількість факторів, основні з них такі:

1. Незалежність джерела Інформації. Докази, отримані аудитором із незалежних відносно суб'єкта перевірки джерел надійніші, ніж свідчення, надані підприємством. Але високий рівень надійності таких свідчень ще не гарантує, що вони не можуть бути помилковими.

2. Компетентність джерела інформації. Докази можна вважати надійними, якщо вони отримані від компетентних джерел і видають інформацію без помилок.3. Система внутрішнього контролю. Якщо аудитор планує розглядати систему внутрішнього контролю як джерело інформації, він повинен ознайомитись із діяльністю підприємства і перевірити заходи та процедури, що становлять систему внутрішнього контролю, впевнитись, що вони розроблені без помилок і діють ефективно.

4. Об'єктивність доказів. Свідчення вважаються об'єктивними, якщо не виникає сумнівів, щодо їх надійності.

При проведенні перевірки аудитор керується двома основними цілями:

1. Домогтися отримання необхідного ступеня впевненості на підтримку думки, що склалася в ході аудиторської перевірки. Достатність обсягів доказів є складною проблемою. Визначаючи обсяг доказів, що належить отримати при проведенні перевірки, аудитор повинен прийняти рішення про те, який їх обсяг є достатнім для того, щоб бути впевненим у правильності зробленого висновку. Достатність обсягів доказів залежить від багатьох умов, у тому числі від кваліфікації і досвіду аудитора. У ряді випадків аудитор не може перевірити всю сукупність інформації, що є на підприємстві, тому він вдається до вибіркового дослідження.

2. Проведення перевірки з максимальною ефективністю. Одночасно з обґрунтованістю і надійністю свідчень аудитор повинен визначити їх придатність, своєчасність і вартість отриманих свідчень. Різні типи інформації мають різну вартість, і аудитору треба знайти компроміс між їх вартістю і отриманими перевагами. Аудитор повинен з мінімальними витратами вибирати типи свідчень, які забезпечують досягнення мети перевірки (інформаційні докази аудитор має використовувати щонайменше із двох джерел). Тип свідчень, їх обсяг, процедури, що використовуються для їх отримання, залежать від конкретних обставин і умов проведення перевірок і визначаються аудитором.

3. Тести систем контролю

Аудиторські докази одержуються в процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю — застосовують для одержання аудиторських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.