Бухгалтерський облік витрат на вирощування рибопосадкового матеріалу і ставової риби

Сучасні системи обліку, впроваджені в ставових рибницьких господарствах, практично не забезпечують потреби управління. За даними експертів, підприємства 90 % часу і ресурсів повинні витрачати на побудову і ведення управлінського обліку і лише 10 % – на фінансовий облік. Та ситуація в обліку рибницьких господарств характеризується зворотним співвідношенням.

Головна мета – управління в момент виникнення факту господарської діяльності в рибницькому господарстві. Одна з проблем управління, пов’язаних з сучасним станом обліку, – це проблема оперативності надходження інформації про витрати на вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби. Витрати на виробництво є одним із центральних об’єктів обліку в рибництві, оскільки найбільша кількість господарських операцій, що здійснюється на підприємствах, пов’язана з виникненням цих витрат.

Будь-які нові капітальні вкладення ґрунтуються на фінансових розрахунках. Для цього необхідна розроблена номенклатура витрат на виробництво. У рибництві постає проблема наявності багатьох факторів, які не підлягають обліку, оскільки рибницькі господарства страждають від високого рівня ризику. Сам цей факт необхідно враховувати при розрахунках. Малоймовірно, що процес вирощування риби відбуватиметься відповідно до наміченого, оскільки такі фактори, як „погодні умови”, „поведінка риби”, не підлягають законам обліку. У зв’язку з цим організація та побудова високоефективної системи обліку витрат сприятиме своєчасному надходженню та якісній обробці облікової інформації.

Організація бухгалтерського обліку на рибницьких господарствах має також свої особливості. Специфікою рибоводного виробництва є довготривалість виробничого процесу, сезонний характер діяльності, неспівпадання процесів праці і випуску певного продукту, як результату праці. Витрати на вирощування риби розподіляються в основному на весь період вирощування, а продукцію отримують у короткий проміжок цього періоду. Вищевказане відноситься до кінцевого продукту, який отримують у господарствах, що працюють за повним оборотом. У випадку інших оборотів тривалість періодів скорочується.

Рибницькі господарства за способом виробництва поділяються на:

– повносистемні, головним завданням яких є вирощування товарної риби – від ікринки до товарної маси. Оборот дво- і трирічний за інтенсивною, рідше екстенсивною формою ведення господарства [2, с. 211];

– неповносистемні, що вирощують рибопосадковий матеріал (риборозплідники) або товарну рибу із рибопосадкового матеріалу, отриманого від інших господарств (нагульні господарства).

Вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби у повносистемному господарстві складається з окремих послідовних стадій технологічного процесу (рис. 1).

Рис. 1. Стадії технологічного процесу вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби

Отже, ставове рибництво стало однією з важливих підгалузей агропромислового комплексу, що свідчить про визнання потенційного його вкладу в вирішення продовольчої проблеми. Недостатність нормативного та методичного забезпечення процесу обліку витрат на ставових рибницьких господарствах обумовлюють актуальність проведеного дослідження та його загальноекономічне значення.

Питанням теорії й методології обліку витрат на виробництво сільськогосподарської продукції присвятили роботи багато вчених, таких як: М. Білуха, В. Єфіменко, М. Кужельний, В. Лінник, В. Моссаковський, П. Саблук, В. Сопко, Л. Сук, І. Торопова, М. Чумаченко, Л. Шатковська, А. Ярошовець та інші. Серед зарубіжних авторів ці проблеми знайшли висвітлення в наукових працях П. Безруких, Л. Бенеша, К. Друрі, І. Душанової, К. Кеулімжаєва, В. Радостовця та інших.

В. Радостовець та К. Кеулімжаєв пропонують вести облік витрат на вирощування риби таким чином. Облік витрат і виходу продукції рибництва ведуть на рахунку „Виробництво”. Залишок за цим рахунком на початок року показує собівартість незавершеного виробництва. Протягом року на дебеті рахунка „Виробництво” облічуються витрати з утримання тієї або іншої групи, а за кредитом – вихід продукції в оцінці за плановою собівартістю. У кінці року після складання розрахунку фактичної собівартості продукції планову собівартість оприбуткованої протягом року продукції доводять до фактичної шляхом списання на відповідні рахунки розрахункових різниць. У результаті цього вихід продукції і затрати, що відносяться до неї, будуть повністю списані з рахунка „Виробництво” за винятком витрат, що відносяться до незавершеного виробництва і підтверджені інвентаризаційними описами.