Особливості обліку власного капіталу спільних підприємств

Відображено дохід на суму додатної курсової різниці46 „Неоплачений капітал”744 „Дохід від неопераційної курсової різниці”

Відображено витрати на суму від’ємної курсової різниці974 „Втрати від неопераційних курсових різниць”46 „Неоплачений капітал”

Тобто концептуальною основою відображення економіко-методичних засад створення та функціонування СП на території України і, відповідно, побудови обліку капіталу і зобов’я-зань СП, слід вважати саме фундаментальну облікову модель, яку при цьому необхідно модифікувати щодо форми організації спільної діяльності. Враховуючи специфіку економіч-ного механізму функціонування СП та з метою виокремлення об’єктів обліку пасивів СП, пропонується фундаментальна облікова модель (активи = капітал + зобов’язання) модифікувати так (формула 1):

Активи Власні Запозичені

СП = внески + кошти + Зобов’язання СП (1)

учасників СП учасників СП

Тільки така модель може давати інформацію про зміни у власному капіталі або зменшенні чи збільшенні зобов’язань внаслідок збільшення (зменшення) балансової вартості фінансових інвестицій у спільну діяльність і забезпечувати правильне розуміння механізму створення і функціонування СП. Водночас у межах такої розширеної облікової моделі можна спостерігати подвійний економічний вплив кожної операції, пов’язаної як з обліком внесків учасників у вигляді фінансових інвестицій за методом участі в капіталі (активів), так і з обліком змін у власному капіталі СП та по сумах зобов’язань і контролюючих учасників, і об’єкта інвестування (пасивах).

Як видно з формули 1, специфічною ознакою методики обліку капіталу та зобов’язань СП виступає той методологічний аспект, що з’являється додатковий об’єкт обліку, а саме: зобов’язання учасників СП. Адже, якщо формально власний капітал СП складається лише з внесків учасників, то зобов’язання можуть мати і учасники спільної діяльності (перед СП), і сам об’єкт інвестування (перед іншими суб’єктами господарювання). При цьому зобов’язання учасників СП можна вважати і неоплаченим капіталом СП, і зобов’язаннями. Тому методика обліку капіталу і зобов’язань СП, у першу чергу, повинна опиратися на цей логічний взаємозв’язок між зміною балансової вартості активів та зміною загальної величини власного капіталу та зобов’язань. Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів СП, яка залишається у власності його засновників за умови погашення боргів і виступає базою для загального визначення поняття капіталу СП. Проте ця формула не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов’язань учасників СП і об’єкта інвестування, які не є складовими власного капіталу.

Під час побудови даної схеми враховувався той методологічний аспект, що джерела формування капіталу СП поділяються залежно від того, є він вкладеним чи накопиченим.Як зазначають науковці А.Д. Голубович [5], Г.І. Мікерін [7], до найважливіших економічних питань, що розглядаються партнерами при формуванні статутного капіталу СП, можна віднести:

– вартісну оцінку внесків до статутного капіталу в умовах певних розбіжностей у системах ціноутворення;

– можливості розширення внеску до статутного капіталу і його джерела;

– співвідношення статутного капіталу і кредитів, отриманих СП для фінансування початкових етапів його діяльності.

Реалізація зазначених вище питань є важливою, і тому СП повинні застосовувати системи таких механізмів управління формуванням власного капіталу, як механізм управління формуванням прибутку, механізм управління максимізацією прибутку; механізм розподілу чистого прибутку; механізм управління амортизаційними відрахуваннями; механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів. Розглянемо більш детально облікові аспекти формування і використання капіталу СП.

Відповідно до П(С)БО 2 „Баланс” [9] власний капітал будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності може включати такі основні елементи, як статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Крім цих основних елементів власного капіталу, П(С)БО 2 „Баланс” [9] визначає також коригуючі показники, які відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління цим капіталом, а саме це торкається неоплаченого і вилученого капіталу.