Розвиток системи внутрішнього контролю
Поділяючи цю думку, хочемо зазначити, що, крім цих категорій контролю, їм також властиві такі якості, як доцільність, інформаційність та ефективність.
Дані властивості, на нашу думку, можуть бути прирівняні до критеріїв оцінки адекватності системи внутрішнього контролю, враховуючи їх значущість.З перерахованих нами основних принципів, завдань, критеріїв системи внутрішнього контролю відзначається актуальність цієї статті. Подальший розвиток внутрішнього аудиту (контролю), його впровадження на підприємстві дозволить керівництву підприємства, окремим менеджерам прийняти ефективні управлінські рішення щодо будь-якого сегмента діяльності, особливо щодо об’єктів, де зосереджуються великі потоки товарно-матеріальних цінностей і коштів, та об’єктів, де формується інформація про результати діяльності. Адже однією з його особливостей є те, що він проводиться, як правило, в процесі фінансово-господарської діяльності з метою забезпечення збереження активів підприємства. Тут доречним буде висловлювання, що майже всі факти розкрадання, нестачі і псування цінностей виявляються внаслідок інвентаризацій та тематичних (цільових) перевірок, які проводяться працівниками відповідних служб підприємства.
З аналізу проведених нами досліджень і перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств (як аудитора і бухгалтера – експерта) з’ясовано, що однією з основних причин таких явищ є відсутність своєчасного контролю за стратегічними об’єктами через відсутність служби внутрішнього контролю або/чи її низькоефективної роботи.
При цьому низькоефективність системи контролю проявляється через нечіткість постановки цілей, завдань, брак нормативно-правових і методологічних актів, нераціональних підходів щодо визначення функцій контролю тощо.
Тобто спостерігається цілий ряд проблем, які доцільно розв’язувати як на теоретичному, так і на прикладному рівнях. І це, незважаючи на те, що значну увагу питанням здійснення фінансового контролю в Україні приділяють як засоби масової інформації, так і відомі вітчизняні вчені-економісти (Білуха М.Т., Пархоменко В.М., Романов М.В., Сопко В.В., Усач Б.Ф. та ін.).
Разом з тим у наукових дослідженнях, пов’язаних із проблемами існування системи внутрішнього контролю, основний акцент зроблено на розробці методики здійснення наступного контролю [5]. Внаслідок чого цей вид контролю тільки констатував здійснені факти, без їх належного детального аналізу, без з’ясування причин їх відхилень, перекручень тощо. Таким чином, виникла парадоксальна ситуація, коли за результатами перевірки не можна планувати наперед, можна тільки констатувати результати подій та фактів, що перевіряються.
Отже, ми вважаємо, що одним із шляхів вдосконалення системи контролю є створення внутрішнього аудиту на підприємствах, де його немає, та подальший його розвиток, модернізація, де такий аудит вже є. Це дозволить підвищити ефективність і якість діяльності українських підприємств. При цьому основну увагу необхідно приділити специфіці міністерства чи /або відомства, чи господарюючого суб’єкта, виходячи з внутрішніх потреб і філософії управління.
І, звичайно, для підвищення ефективності внутрішнього контролю (аудиту) обов’язковим є розроблення й впровадження в дію чіткої, достатньо обґрунтованої нормативно-правової і методологічної організаційної бази.
Прийняття відповідних управлінських рішень щодо створення, подальшого розвитку, внутрішнього аудиту дозволить підвищувати якість управління всіма сегментами діяльності підприємства, упереджуватиме несанкціоновані дії менеджерів, унеможливить нераціональне використання ресурсів, стане одним із невід’ємних методів сучасного стратегічного менеджменту.
Отже, впровадження та подальший розвиток на підприємствах України системи внутрішньогосподарського аудиту є актуальною вимогою функціонування господарюючого суб’єкта в сучасних ринкових умовах економіки, основним механізмом контролю фінансово-господарської діяльності і прогнозування явищ і процесів, що відбуваються.
Література:
1. Бурцев В.В. Организация системы внутреннего контроля коммерческой организации. – М.: Экзамен, 2000. – 320 с.
2. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит: Навчально-методичний посібник. – К.: ТОВ „НІОС”, 1998. – 224 с.