Розрахунок показників рентабельності на основі фінансової звітності

Економічна ситуація, яка склалася сьогодні в Україні, ускладнює створення сприятливих умов для можливості використання цінного міжнародного досвіду в галузі обліку, звітності, аналізу, а впровадження нової фінансової звітності згідно з Положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку вимагає застосування нових методів розрахунку показників фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах. Стандарти бухгалтерського обліку вносять зміни як у діючу бухгалтерську облікову роботу, так і в економічну та фінансову діяльність кожного підприємства. На думку Н.Г. Горицької, значення національних стандартів не обмежується бухгалтерським обліком, фактично вони є фінансово-економічними стандартами і слугують підставою для управлінського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності. Міжнародні стандарти, за якими розроблено ПБО, саме й називаються стандартами фінансової звітності. Вони не містять бухгалтерських проводок, однак несуть інформацію, необхідну для здійснення усієї фінансово-економічної роботи на підприємстві.

Назріла ситуація, коли облік і аналіз у нашій країні перетворюється із засобів пасивного відображення фактів, які відбулись, в інструмент збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства для того, щоб зацікавлені сторони могли прийняти обґрунтовані рішення.

У ринковій економіці бухгалтерський облік виконує принципово інші функції. Це викликано тим, що, по-перше, в умовах ринку змінюється структура власності, і державна власність стає лише одним із видів власності; з’являється багато нових власників, зацікавлених у результатах діяльності підприємства, оскільки вклали в нього свої кошти. По-друге, підприємство змушене шукати такі рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі та необхідні фінансові результати. У зв’язку з цим воно вивчає ринкову кон’юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників і покупців, встановлює ціни тощо. По-третє, бюджетне фінансування та державне кредитування в більшості випадків вже не є для підприємства основними джерелами фінансових ресурсів. Тому підприємство вступає в конкурентну боротьбу не тільки за покупців і ринки збуту, .але й за кредитні ресурси комерційних банків, а також за кошти інших потенційних інвесторів.

Останнім часом фахівці з ведення бухгалтерського обліку більше схиляються до того, що проводити аналіз господарської діяльності на основі даних тільки бухгалтерського обліку стає важко.

У результаті цього у підприємства, в одному випадку, виникає потреба у наявності своєчасної та повної інформації для прийняття управлінських рішень і оцінки їх результатів. У іншому – воно повинно надати відповідну інформацію тим, хто інвестував (або збирається інвестувати) в нього свої кошти.

Підприємства в процесі роботи здійснюють внутрішній і зовнішній аналіз. При здійсненні внутрішнього аналізу діяльності використовується уся інформація, яка утворилась під час виробничої діяльності. Проте вона доступна тільки вузькому колу керівників підприємства.

Завдання зовнішнього аналізу – визначення фінансової стабільності та прибутковості підприємства для кваліфікованого вибору партнера на ринку, доцільність продовження кредиту тощо. Якщо внутрішній аналіз ставить за мету пошук шляхів отримання максимального прибутку, то в результаті зовнішнього – рішення вважається ефективним, якщо воно використовує якнайбільше даних, відображає істотні взаємовідносини між елементами фінансового звіту, враховує зміни умов. Основний його інструмент – розрахунок і аналіз показників, які відображають взаємовідносини між різними позиціями, статтями балансу та фінансової звітності.

Звідси видно, що розрахунок і аналіз будь-яких показників повинен проводитися стосовно їх впливу на прибуток підприємства.

Прибуток як економічна категорія являє собою грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових накопичень господарюючих суб’єктів.

Розглядаючи питання про сутність, роль прибутку і про те, що він не завжди є метою виробничої та комерційної діяльності, ми повністю поділяємо думку О.С. Філімоненкова про те, що суспільство, підприємство, організовуючи процес виробництва, не повинно ставити за кінцеву мету отримання високого показника прибутку. У сучасних умовах господарювання підприємство повинно орієнтуватися не на єдиний критерій оцінки своєї виробничо-фінансової діяльності (прибуток), а на ряд показників і паралельно на максимізацію прибутку, що при цьому отримають.