Концепції управління виробництвом та їх вплив на розвиток обліку витрат виробництва

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що “бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень” [1]. Тим самим на законодавчому рівні визнано взаємозв’язок між веденням бухгалтерського обліку на підприємстві та процесом управління підприємством.

З фактом залежності бухгалтерського обліку від управління (як у науковому, так і у практичному плані), та необхідністю виявлення потреб управління, погоджуються переважно всі науковці з бухгалтерського обліку, але водночас, у своїх публікаціях акцентують увагу на індивідуальності таких потреб на підприємствах. Розуміючи, що потреби управління будь-якого підприємства є індивідуальними, метою доповіді було поставлено окреслення загальносвітових тенденцій розвитку управління виробництвом з визначенням основних напрямків розвитку обліку витрат виробництва.

Складність поставленого питання полягає у тому, що вітчизняні системні дослідження, не лише на предмет залежності розвитку бухгалтерського обліку від розвитку управління виробництвом, але й на предмет самого управління виробництвом, тільки почалися. Як зазначають фахівці [2], вітчизняні розробки з управління виробництвом, на відміну від зарубіжної теорії і практики, почалися лише в останні роки тому, що за радянських часів вважалось, що на рівні підприємств необхідно забезпечувати лише ефективну організацію виконання директив партії і уряду. Вочевідь, саме тому до останього часу домінувала думка й про те, що побудова бухгалтерського обліку залежить переважно від організації виробництва.

Першою суттєвою концепцією в управлінні виробництвом була концепція наукової організації управління, за якою було запропоновано розробляти раціональні методи виконання виробничих операцій, стандартизувати виробничі інструменти і матеріали, нормувати та стимулювати працю виробничих робітників.

Концепція наукової організації управління стала поштовхом для виникнення та розвитку у зарубіжному бухгалтерському обліку теорії “стандарт-косту”, а у вітчизняному бухгалтерському обліку – теорії нормативного метода обліку витрат на виробництво.

До основних цілей “стандарт-косту” відносять: надання прогнозних значень майбутніх витрат для прийняття рішень; виявлення відхилень фактичних витрат ресурсів від планових витрат; спрощення оцінки запасів незавершеного виробництва і готової продукції.

Основними завданнями нормативного метода обліку витрат на виробництво було названо своєчасне попередження нераціонального витрачання матеріальних, людських і фінансових ресурсів у господарстві, сприяння виявленню існующих у виробництві резервів і результатів внутрізаводського госрозрахунку [3].

Другою концепцією управління виробництвом, яка вплинула на розвиток зарубіжного обліку витрат виробництва, можна вважати теорію прийняття управлінських рішень (у тому числі за допомогою кількісних методів управління), первісні розробки якої виникли наприкінці 1940-х років. В межах концепції для підтримки прийняття управлінських рішень було розроблено низку математичних моделей: моделі математичного програмування, статистичні моделі, моделі теорії масового обслуговування, моделі управління запасами, моделі теорії ігор.

У бухгалтерській літературі з обліку витрат, як правило, викладення моделей математичного програмування обмежується прикладом визначення номенклатури продукції в умовах обмеженості попиту або факторів виробництва. У випадку обмеженості попиту, задача зводиться до мінімізації витрат підприємства, а у випадку обмеженості виробничих потужностей – до максимізації фінансового результата [4, 5]. Вирішення такої задачі потребує даних про змінні витрати на виробництво одиниці виробу. А це свідчить, що забезпечення концепції прийняття управлінських рішень вимогає від бухгалтерського обліку більшої гнучкості, яка полягає у планових розрахунках змінних витрат на здійснення окремої операції або виробництво окремої деталі, вузла, виробу. За для цього слід вирішити способи підготовки такої інформації про витрати виробництва.

Трет’ьою концепцією операційного менеджменту, з якою пов’язано інший підхід до методології обліку витрат виробництва, можна назвати концепцію “точно-в-строк” (JIT), впроваджуєму зарубіжом з 1970-х років. Дія даної концепції полягає у починанні здійснення виробничого процесу з будь-якої операції лише у той момент, коли з наступної операції надійшов сигнал про необхідність цього здійснення. В результаті, по кожної операції виробляється рівно стільки, скільки є потрібним для наступної операції.