Організація обліку зворотних відходів

Значна кількість молокопереробних підприємств виробляють знежирене сухе молоко. На 1 т вершкового масла виробляється 110 кг знежиреного сухого молока. Проте, існують проблеми, які стримують його виробництво: а) недостатнє нарощування виробничих потужностей та низький рівень їх використання; б) сезонність молочного виробництва. Використання відходів та отримання продукції із знежиреного молока ефективно лише на маслоробних та сироробних підприємствах.

Суттєвою причиною низького рівня використання відходів є та обставина, що інвестування спрямовані на реконструкцію діючих заводів, характеризується низькою питомою вагою, тоді як значна частина сироватки та відвійок виробляється на тих же підприємствах.

Організація обліку зворотних відходів на молокопереробних підприємствах базується на таких завданнях: економічно обґрунтоване поняття (визначення об’єкта); обов’язковість оприбуткування, чіткий облік руху та ефективне використання; облік процесу переробки, цільове використання та реалізація; розрахунок впливу обсягу та вартості відходів на собівартість молочної продукції; науково – обумовлена оцінка; короткий строк зберігання; нерівномірність надходження (сезонність) сировини та додаткові витрати на зберігання в літню пору року (охолодження); урахування при оприбуткуванні крім кількісних і якісних показників ще й вмісту корисних речовин.

Деякі з завдань зазначені Галузевою Інструкцією [1], однак поряд із цим викладення їх суті, як правило, обмежується лише розглядом зв’язку вартості відходів та собівартості основної продукції, що потребує більш ретельного дослідження.

Завдання обліку наявності та руху відходів базується на забезпеченні їх належного зберігання та подальшого ефективного використання. Обмежений строк зберігання відходів потребує організації оперативного обліку не тільки за їх видами, але і за спеціально обладнаними місцями. Необхідним є застосування спеціальних документів та складання балансу поживних речовин, оскільки зворотні відходи змінюють вміст поживних речовин при зберіганні під впливом часу та температурного режиму.

Побудова обліку відходів потребує визначення об’єктів для здійснення обліку та контролю за всіма циклами виробничого процесу. До цього процесу відносять отримання, зберігання, розподіл і переробку відходів.Дослідження проблем, пов’язаних із ефективним використанням відходів, показує, що однією із причин неповного їх споживання є відсутність матеріальних стимулів, які підвищують зацікавленість підприємств у їх зборі та переробці. Вирішення цього питання полягає у застосовувані такого методу, як нормування.

Нормування використання сировини є першим кроком у вирішенні економічних питань, пов’язаних із отриманням та використанням відходів. Тому, науково обґрунтована нормативна база повинна включати розробку норм витрат молочної сировини, нормативи технологічних відходів та витрат за всіма видами виробництва, а в середині виробництва – за технологічними підрозділами.

Норма утворення відходів представляє складну систему ієрархічного порядку. На рівні молокопереробної промисловості прогнозування обсягів утворення відходів та їх використання слід здійснювати на підставі спеціально розроблених нормативів, що враховують специфіку виробництва.

Вибір методу нормування отриманих відходів визначається двома обставинами: а) можливістю його застосування на вихідних даних, б) необхідності точно визначати норми. При цьому важливо розрізняти норми отримання відходів для завдань поточного прогнозування та на перспективу. Існують такі методи, за якими розробляють норми отримання відходів. До таких методів належать: розрахунковий, пробний, кореляційний (експериментальний) та статистичний. Оскільки, утворення відходів залежить, передусім, від технології виробництва та відповідності техніки технологічному процесові, найефективнішим є розрахунковий метод нормування. Однак у виробництвах, де не має значних змін у технологічних процесах, доцільно застосовувати кореляційний метод.

У результаті органічної обробки сировини та матеріалів у процесі виробництва норму отримання відходів доцільно розраховувати як різницю між нормою витрати сировини на одиницю продукції, та їх “чистою” (корисною) витратою із урахуванням неминучих витрат зумовлених технологією та рівнем організації даного виробництва. Така норма відходів визначається за формулою:

Н відх. = Р н – Р 2 - S ТВ і , (1)

де Р н – витрати за нормою сировини (кг);