Факторинг – основний інструмент управління дебіторською заборгованістю

Одним з найперспективніших видів банківських послуг є факторинг – ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосована до сучасних процесів розвитку економіки.

Проведення факторингових операцій на Україні регламентується Законом “Про банки і банківську діяльність”, Законом “Про податок на додану вартість”, Законом “Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг”, Інструкцією Національного Банку України “Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України” тощо.

Основними споживачами факторингових послуг комерційних банків є:

- виробники товарів (як правило, з коротким циклом виробництва);

- торгівельні підприємства (як правило, підприємства оптової торгівлі);

- підприємства сфери послуг (рекламні, транспортні, поліграфічні, туристичні, телекомунікаційні.

Перспективними ринками факторингу в розрізі цільових груп товарів є:

продукти харчування, фармацевтика, парфумерія, косметика, товари гігієни,

автозапчастини, побутова техніка, канцелярські товари, комп‘ютери, будівельні матеріали тощо.

Основними конкурентними переваги факторингу для постачальників є:

1.1. Можливість збільшення обсягів поставок у результаті надання покупцям конкурентних ринкових переваг, таких як: збільшення обсягів поставок з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту); збільшення строку відстрочки платежу (товарного кредиту); зменшення ціни на товари (роботи, послуги).

2.Отримання додаткових прибутків за рахунок збільшення обсягів поставок:

- можливість підтримання стабільність відносин з покупцями, які мають постійну можливість придбання товару з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту);

- можливість планування своїх фінансових потоків без врахування платіжної дисципліни покупців (дебіторів);

- можливість здійснення оптових закупок у зв‘язку з наявністю коштів (за вигідними цінами) та відповідно підтримання розширеного асортименту товарів для миттєвого задоволення вимог покупців;

- покращання ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

- покриття банком торгових ризиків, які виникають у зв‘язку з реалізацією продукції з відстрочкою платежу, а саме:

а) ризику ліквідності – покривається шляхом стабільного авансування Банком обігових коштів постачальника, що забезпечує їх постійну наявність в момент розриву в часі між надходженням грошових коштів від дебіторів та необхідністю погашення кредиторської заборгованості;

б) кредитного ризику – покривається шляхом отримання від банку авансових платежів за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) незалежно від факту його несплати дебіторами;

в) валютного ризику – покривається шляхом наявності у постачальника можливості оперативного конвертування суми авансу отриманого від банку (по плаваючих (нестабільних) валютах. Цей ризик особливо суттєвий для постачальників, які мають в ціні товару (робіт, послуг) валютну складову. Покриття валютного ризику банком дає змогу постачальникам не підвищувати ціни на продукцію у випадку девальвації національної валюти за період обігу товару.