Cутність податків, їх вплив на розвиток суспільства.

Професор Романенко О.Р. зазначає, що "розбіжності у поглядах кейнсіанців та неоконсерва-торів на податки випливають із відмінностей у їх загальних теоріях. Кейсіанська податкова теорія розвивалася з умов попиту, забезпечення інвестицій достатніми заощадженнями. Неокласики ж виходять із забезпечення пропонування ресурсів і достатності заощаджень, звідси вимога значного зниження загального рівня податків."

Голова чиказької школи М. Фрідман вважається найвідо-мішим представником неоконсер-ватизму, який вважав, що, насамперед, держава повинна втручатися в економіку через грошову сферу. А за допомогою податків як "механізмів гнучкості", держава може амортизувати кризові явища в економіці. Розвиток ідей неокласицизму призвів до того, що податкові реформи в СІЛА та інших європейських країнах були побудовані на ідеях обмеження державного втручання в економіку.

Вітчизняні вчені Андрущенко В.Л. та Ляшенко Ю.І. пропонують розширити сферу дослідження податків за межі суто економічної категорії та розглядати природу оподаткування в поняттях теорії інституціоналізму.

На їх думку, першою за значенням істотною прикметою наукової податкової системи є її залежність від політико-економічних поглядів. В якості доведення цього постулату автори використовують той факт, що "корифеї англійської класичної політекономії головним в оподаткуванні вважали його вплив на створення багатства. Прихильники німецької історичної школи поставили в центр науково організованої системи економіко-політичні умови та соціально-етичні критерії різних епох і народів". Погоджуючись з подібним висновком, зазначимо, що сучасна вітчизняна дійсність є яскравим прикладом того, як розбудова податкової системи є продуктом не тільки суто економічних поглядів науковців та практиків, але й результатом певного компромісу між суспільством, політичними партіями іншими суб'єктами законодавчого процесу.

Серед сучасних напрямків розвитку фінансової науки і царині податків слід обов'язково згадати роботи американських економістів на чолі з А. Лаффером, спрямовані на оптимізацію податкової політики держави. На думку А. Лаффера, існує гранична ставка оподаткування, яка характеризує його критичний рівень. Внаслідок її зростання відбувається поступова "тінізація" економічних процесів, що супроводжується скороченням податкової бази та, відповідно, податкових надходжень до державного бюджету. Критики цієї теорії зауважують, що роботи А.Лаффера так і не дали відповідь про рівень цієї ставки, а обмежилися лише загальними формулюваннями, що значно ускладнює практичне використання такого підходу на державному рівні.

На відміну від попередньої, робота англійського вченого Дж. Меклі містить суто практичні рекомендації стосовно оптимізації податкових ставок — для уникнення дестимулювання економічної активності необхідно використовувати пропорційні ставки, які не перевищують 20 %. Досить своєрідно цей вчений пропонує поділити громадян на талановитих та нероб. На його думку, останні тільки створюють проблеми для держави і лишають її бюджетних доходів, звідси, основний тягар податків перекладається на працьовитих та економічно активних людей, тому їх доходи потрібно звільнити від оподаткування. Погоджуючись, що податки призводять до неповного використання продуктивних можливостей платників, зазначимо — подібний підхід не враховує індивідуальних психологічний якостей кожного окремого платника, тому його використання не призведе до соціальної справедливості в оподаткуванні.

Сучасна розробка проблематики податків відбувається у площині економіки суспільного вибору, яскравим представником якої є Дж. М. Б'юкенен, який розглядає податки як прямі витрати громадян за надані урядом послуги. Суспільні блага розглядаються як такі, що мають не тільки економічну, але й політичну природу, тому податки виконують ціноутворюючу функцію стосовно суспільних благ, а платники є споживачами законодавчо-політичних процедур.

Висновок:

Отже, підкреслимо, що податки на сучасному етапі розвитку є безаль-тернативним джерелом формування фінансових ресурсів держави, тому податкова політика повинна вписуватися в загальноприйняті демократичні процедури, які дозволяють врахувати інтереси всіх суб'єктів бюджетного процесу. Тому можна прогнозувати, що теоретичні розробки в цьому напрямку будуть продовжуватися, насамперед, в контексті практичних завдань, які стоять перед сучасним суспільством.

Використана література: