Плата за торговий патент

Сьогодні суб'єкти підприємницької діяльності для оподаткування своїх доходів можуть використовувати такі системи:

1)загальну;

2)спрощену;

3)спеціальну (шляхом придбання спеціального патенту).

Кожна з цих систем має специфічні особливості. Наприклад, першу можуть застосовувати всі суб'єкти господарювання без будь-яких обмежень, а дві останні мають деякі умови-обмеження, дотримання яких дає можливість їх застосовувати. Зазначені системи оподаткування припускають добровільність їхнього обрання і тому є альтернативними.

Плату за торговий патент закріплено в п. 19 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" як самостійний вид загальнодержавних податків і зборів. Однак цей обов'язковий платіж посідає проміжне положення між власне податками і державним дозволом.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», (далі — Закон про патентування) торговий патент — це державне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відособленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Патентуванню підлягають такі види діяльності, які й є об'єктом патентування:

1)торгова діяльність за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток на території України;

2)діяльність щодо обміну готівкових валютних цінностей;

3)діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;

4)діяльність з надання побутових послуг.

Визначення видів діяльності, що підлягають патентуванню, заборонено іншими нормативними актами, крім вищезгаданого Закону, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього, зауважимо, що наведений перелік об'єктів оподаткування є вичерпним і ніякі інші види підприємницької діяльності патентуванню не підлягають.

Необхідно також назвати види діяльності у сфері торгівлі та надання побутових послуг, на які не поширюється чинність Закону про патентування:

1)на підприємства й організації Укоопспілки, військової торгівлі, аптеки державної власності і торгово-виробничі державні підприємства робочого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування;

2)на суб'єктів підприємницької діяльності—фізичних осіб, що:

а)здійснюють торгову діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

б)сплачують податок на промисел у порядку, передбачено му чинним законодавством;

в)здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому виді, так і продукції їхнього забою в сирому вигляді й у вигляді первинної переробки), продукції особистого бджільництва;