Гармонізація національних податкових систем в умовах фінансової глобалізації та міжнародної економічної інтеграції

Пошук вектора подальшого розвитку фінансових реформ в Україні значною мірою пов’язаний із принциповою невизначеністю відносин України до європейських і світових інтеграційних процесів, які проходять як у фінансово-економічній, так і в соціально-політичній сферах. Але саме європеїзація ідеології і практики фінансових перетворень, яких потребує українське суспільство в період глобалізації, повинна стати основою соціально-економічного процвітання нашої держави і вектором її подальшого історичного розвитку.

Сучасному суспільству характерні дві історичні тенденції: перша –активізація внутрінаціонального життя і пожвавлення національних економік; друга – активний розвиток взаємодії між країнами, створення інтернаціональної єдності капіталів, фінансового простору та економічного життя в цілому – тобто глобалізація. Як зазначав Ф. Мечлап, „Протекціонізм не приносить навіть часового покращання, так як інші нації досить швидко застосовують відповідні заходи... і в такій грі ніхто не виграє, а кожен втрачає в довгостроковій перспективі” [1], особливо країни з низьким рівнем економічного розвитку та слаборозвиненою фінансовою системою, що в результаті призводить до неефективних розподільчих процесів в економіці.

Активну роль у розподільчому механізмі сучасної економіки виконують інструменти, пов’язані з рухом грошової форми вартості, серед яких основне місце займають податки як важелі не тільки внутрідержавного, але і міждержавного перерозподілу суспільного продукту і національного доходу. У сучасних умовах значення податкових методів особливо посилилося у зв’язку з стрімким ростом масштабів торгівлі і виробництва, динамізмом і глобалізацією економіки, зміною її структури, процесами інтеграції суверенних держав і інтернаціоналізації фінансових потоків. Усе це створює умови для універсалізації підходів до формування національних податкових систем, через урахування світового теоретичного і практичного досвіду, існуючих світогосподарських процесів, мобільність капіталів і засобів виробництва.

У таких умовах формування національних податкових систем потребує врахування як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Серед перших – стратегія розвитку держави, політичний устрій, рівень соціально-економічного розвитку, модель національної економіки, на яку орієнтується держава. Серед зовнішніх факторів, що здійснюють істотний вплив на формування самостійної податкової політики, виділяють рівень відкритості національної економіки, участі держави в регіональних економічних угрупованнях, кількість міжнародних зобов’язань у сфері державних фінансів.

Найважливішим фактором, що визначає тенденції оподаткування в розвинених державах, є глобалізація світової економіки та інтернаціоналізація світових фінансових потоків. Перехід суб’єктів господарювання до фінансової системи, в якій основним критерієм ефективності ведення бізнесу стає вартість ресурсів у різних країнах, зумовив як прискорені темпи економічного розвитку, так і вибір країни-резиденції, якій надана перевага на утримання податків.

Інтеграція національних економік, всесвітня конкуренція за інвестиції забезпечення конкурентоспроможності власного виробника на внутрішньому і зовнішніх ринках також відносяться до умов, що прямо впливають на національні податкові системи. Глобальний і локальний характери економіки, внутрішній процес формування національної податкової системи створюють серйозні суперечності між внутрішніми інтересами держави як основного суб’єкта податкових відносин і його зовнішньоекономічною політикою. Податкова політика будь-якої держави в умовах глобалізації і інтеграційних процесів будується у взаємозв’язку і під певним впливом податкових реформ, що проводяться країнами – найбільшими торговими і економічними партнерами цієї держави. Національні податкові системи повинні забезпечити виконання загальнодержавних функцій як шляхом ефективного наповнення державного бюджету, так і регулюванням економічних процесів.

У даний час не можна реально сформувати глобальну гармонізовану податкову систему через неоднорідність світової економіки. На практиці питання податкової гармонізації розглядаються переважно в межах регіональної економічної інтеграції. У той же час істотний вплив податкової складової на рух товарних потоків і створення сприятливого податкового клімату для залучення іноземних інвестицій припускають створення правової основи міжнародного оподаткування. Основною умовою досягнення цієї мети є гармонізація національних податкових систем, яку можна визначити як стратегію узгодженої податкової політики інтегрованих держав з координації і зближення рівнів оподаткування.Практичне втілення поняття гармонізації реалізувало себе на практиці при створенні Європейського Союзу. Економістам-засновникам цього союзу по праву належить першість у визначенні гармонізації національних економік. Стаття 100 Договору про ЄС тільки в певних межах визначила податкову гармонізацію як „зближення законодавчих положень, розпоряджень і адміністративних дій держав-членів, які прямо стосуються створення або функціонування спільного ринку”. У період створення ЄС пропонувався різний механізм здійснення податкової гармонізації. Існували полярні думки: від координації податкової політики шляхом взаємних консультацій і неофіційних домовленостей між країнами-членами по ставках окремих податків до переходу до єдиної податкової системи і передачі повноважень з визначення бази і ставок основних податків органам Співтовариства. Конкретному прийняттю рішення щодо реалізації механізму податкової гармонізації передувала експертна робота провідних європейських фахівців, що мала великий вплив на визначення принципів податкової політики цього напряму європейської інтеграції. У доповіді Д. Ньюмарка, голови Комітету з питань фінансів і податків, було сформульовано ряд загальних рекомендацій, покладених в основу політики податкової гармонізації ЄС: