Еволюція оподаткування спадщини у сполучених штатах Америки

Пріоритети сталого зростання національної економіки і соціального прогресу, євроатлантичні інтеграційні устремління України висувають підвищені вимоги до вітчизняної податкової системи і фіскальної політики. Соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні, особливо приватизація та майнове розшарування населення, обумовлюють розширення соціальної бази даного податку. Звідси підвищений науковий інтерес до оподаткування спадщини – історично одного з найдавніших податків, осмислення та вдосконалення якого не може обійтися без урахування світового досвіду, зокрема досвіду США.

Свого часу податку на спадщину були присвячені фундаментальні монографії „Налог с наследства” (1893 р.) Д. Львова і „Налог с наследства в Англии ” (1907 р.) П. Гензеля. Пізніше інтерес до даного податку істотно спав. Наразі відомі вітчизняні дослідники О. Василик, В. Вишневський, І. Луніна, П. Мельник, А. Соколовська, Л. Тарангул, В. Федосов відводять оподаткуванню спадщини порівняно мало уваги. Загалом у творчості українських науковців ця тема займає малопомітне місце, її дослідження носять фрагментарний характер. Набагато ширше даний податок представлений у західній, зокрема англомовній, фінансовій літературі.

Зважаючи на те, що зовсім недавно – з 1 січня 2004 р. діє „Закон України про податок з доходів фізичних осіб”, яким передбачено оподаткування спадщини, до актуальних переходять питання засвоєння досвіду функціонування даного податку в тих країнах, де він існує вже протягом десятиліть і навіть століть. З такого погляду, пізнавальне завдання полягає в дослідженні еволюції податку на спадщину в найбагатшій і наймогутнішій державі – США, що до цього часу для українського читача залишається маловідомою сторінкою фіскальної історії та практики. На даній стадії знання про податок на спадщину важливо розкрити його історичну ретроспективу та спрогнозувати тенденції його подальшого розвитку.

У структурі федеральних податків питома вага податку на спадщину і дарування (inheritance and gifts tax) порівняно невисока – 1,5 %. Щоправда, з огляду на загальний обсяг податкових надходжень, що у 2004/2005 бюджетному році перевищили 2 трильйони дол., даний податок в абсолютній сумі приносить у федеральну казну близько 30 млрд дол. Вочевидь, що відносно скромний за американськими мірками податок забезпечує дохід, який майже в два рази перевищує Державний бюджет України в доларовому еквіваленті.

В узагальненому вигляді головні події еволюції оподаткування спадщини у США демонструє хронологічна таблиця.

Таблиця 1

Хроніка еволюції податку на спадщину в США

Джерела: Складено автором на основі опрацювання матеріалів: Robbins G. Estate Taxes: An Historical

Perspective. – The Heritage Foundation, 2004; Estate Taxes: Tax Centre. – http://taxes.yahoo.com/basics/

death/estate.html; Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті. – Львів: Каменяр, 2000.

– С. 252–273.

Перше, що впадає у вічі з огляду на наведену таблицю, – настільки перебільшені наші ламентації щодо „нестабільності українського податкового законодавства”, а також прийнятої в Україні висоти ставок. Вочевидь, що в Америці воно не більш стабільне. Якщо згідно з чинним вітчизняним законодавством податок на спадщину не перевищує 26 % від вартості спадкового майна, то в США після 1926 р. ставка ніколи не була такою низькою. По-друге, помітно, як уряд реагував на обставини, рівень податку піднімали під час війн і економічних криз, але з поступовою тенденцією до лібералізації оподаткування спадщини.

Перші спроби оподаткування майна після смерті власника датуються у США 1797 р., доходи призначалися для погашення державного боргу. У наступні сто років поступово поглиблюються суперечності між федеральним урядом і урядами штатів щодо прерогативи застосування деяких видів податків, у тому числі і податку на спадщину. Попри це, громадянська війна (1861–1865 рр.), періодичні економічні кризи і війни значно послабили федеративну казну. Тому з кінця XIX століття посилюється рух на користь передачі деяких видів прямого оподаткування від штатів у розпорядження федерального центру. У такому порядку в 1862 р. був запроваджений федеральний податок на спадщину (inheritance tax), а дещо згодом succession tax або пропорційний податок з кожної спадкової долі. Під кутом зору технології оподаткування важливо знати, що між inheritance tax і succession tax існує суттєва відмінність. Перший передбачає сукупне оподаткування спадкової маси, він діє за принципом спорадичного прибуткового податку. У другому випадку кожна спадкова частка обкладається окремо, а висота ставок залежить від рівня спорідненості спадкоємців. У 1870 р. inheritance tax було скасовано.Навколо succession tax розгорнулася боротьба, законність існування цієї форми оподаткування намагалися оскаржити. Претензії противників податку опиралися на конституційну норму, згідно з якою прямі податки мали право встановлювати лише уряди штатів. Проте Верховний Суд постановив, що до прямих податків необхідно відносити подушні податки, податки на землю, будівлі та іншу нерухомість. Податок на спадщину не відповідав критеріям даної класифікації, протягом XIX ст. ним оподатковувалося лише рухоме майно.