Методи дослідження явища сезонності та їхнє використання у сфері податкового контролю

Індекси сезонності як показники сезонних коливань у загальному вигляді знаходять як відношення кожного рівня ряду динаміки у вигляді помісячних (рідше поквартальних) даних до теоретичного чи середнього рівня, що приймається як база порівняння. Для розрахунку індексів сезонності у сфері податкового контролю доцільно брати помісячні обсяги продажу підприємства, що подаються підприємством щомісячно в декларації з податку на додану вартість у рядку 5.1.

Вирізняють 3 методи розрахунку індексів сезонності: індекси, розраховані методом простих середніх; індекси, що розраховують на основі згладжених (розрахункових, теоретичних) даних; індекси, розраховані методом помісячних відношень.

Розглянемо методики обрахунків для кожного з цих методів:

1. Індекси, розраховані методом простих середніх:

де – помісячні середні (за однойменні місяці) за увесь період, що вивчається, які знаходяться як:

де – фактичні рівні ряду на момент t в році k, (k = 1,…, L), (t = 1,…,m), L – число років, – загальна середня за увесь період, яка розраховується як:

де m – кількість внутрішньо річних інтервалів, n = Lm – число спостережень, коли L = 1, то m = n.

де – середньомісячний рівень у кожному році k, що обраховується як:

2. Індекси, що розраховуються на основі згладжених (розрахункових, теоретичних) даних:

де – згладжені (вирівняні, теоретичні) рівні ряду динаміки за відрізок часу t року k.

Якщо k = 1, формула отримує вигляд:

3. Індекси, розраховані методом помісячних відношень:

де – ланцюгові коефіцієнти росту,

– середні помісячні відношення за однойменні місяці за увесь період;

– середнє значення з середніх помісячних відношень.

Якщо показник, що вивчається, такий, що місячні рівні ряду в сумі дають рівень за рік (тільки для інтервальних динамічних рядів), то характер сезонності добре виражають структурні відносні величини (частка кожного місяця в загальному обсязі за рік).

Способи знаходження індексів сезонності залежать перш за все від характеру основної тенденції ряду динаміки. У тих випадках, коли середній річний рівень сезонного явища залишається з року в рік відносно незмінним, використовують метод простих середніх. Він полягає в знаходженні простої середньої за одні й ті ж місяці всього періоду, що вивчається. Використовують також способи розрахунку індексів сезонності на основі методу ковзких середніх та аналітичного вирівнювання з використанням відносних величин (ланцюгових темпів росту). Вибір методу залежить від характеру зміни рівнів рядів динаміки. Якщо рівні виявляють яку-небудь тенденцію чи до росту, чи до спаду, тоді метод простих середніх не можна використовувати, оскільки сезонні коливання в початкові (чи кінцеві) роки менше впливають на обрахунок середньої, ніж сезонні коливання, що відбуваються на більш високому абсолютному рівні. Тому є сенс використовувати другий метод, який полягає в тому, що дані за окремі місяці співвідносяться з середньомісячним рівнем даного року, а потім із отриманих по кожному місяцю величин вираховується середня арифметична.

Таким чином, для використання у сфері податкового контролю для дослідження впливу сезонності на обсяги продажу найбільш підходять індекси, що розраховуються методами простих середніх і помісячних середніх, оскільки вони задовольняють усі три критерії, які було наведено раніше.