Модернізація податкової служби як складова кодифікації податкового законодавства України

Однак, насправді, це лише “гра”, організаційно-правова казуїстика, бо ці податкові збори виключені лише з системи оподаткування, а як реальні платежі у відповідні державні фонди, вони залишились. Відповідно й залишились адекватне навантаження на підприємства та кумулятивний ефект, а юридичні особи – платники податків і зборів – зниження податкового тиску не відчують. Більше того, враховуючи те, що податковій службі не надано право контролювати платежі, не включені в систему оподаткування, то адміністрування зазначених зборів “завтра” вимагатиме створення додаткових фіскальних органів у пенсійному і страховому державних фондах.

Наведений приклад, як і скасування деяких незначних податків і зборів, а також введення окремих нових податків, переконує, що спрощення системи оподаткування, зниження податкового тиску не відбулося. Крім того, необхідно наголосити, що вирішити зазначені проблеми і досягти стабільного забезпечення надходжень до державного бюджету неможливо шляхом косметичної зміни системи оподаткування. Механічне зниження ставок чи таке ж виключення, або механічне скасування тих чи інших податків, призведе лише до зменшення надходжень до бюджету та соціальних фондів, а це, у свою чергу, спровокує нестабільність податкового законодавства.

Досягти стабільності податкового законодавства, зняти проблему дезінтеграції фінансових потоків, вимивання оборотних коштів підприємств, штучного збільшення собівартості продукції, пригнічення капіталообороту чи інших складових феномену “кульмулятивності” можна лише за рахунок еволюційного, але докорінного і динамічного реформування системи оподаткування. Це, насамперед, поетапне усунення з системи оподаткування не заявлених, але реально існуючих у ній принципів “податки на податки” і “податки на витрати”.

Досягти прозорості системи оподаткування та адміністрування, добровільності сплати податків і стабілізації податкового законодавства, модернізувати на цьому підґрунті структуру і діяльність ДПС, створити економічні передумови детінізації економіки можна лише за умови неухильного дотримання принципів, проголошених у Концепції проекту Податкового кодексу, які, замість економічної моделі, що пригнічує капіталооборот і процеси розширеного економічного відтворення, закладають регулятивну прозору і продуктивно-відтворювальну економічну модель системно узгоджених між собою податків і зборів, що виключають подвійне оподаткування одних і тих сегментів виробничого обороту.

Щодо правової форми і структури проекту Кодексу, насамперед, необхідно зазначити, документ є дещо громіздким і порушує низку методологічних принципів теорії права і законотворчої техніки.

Поділяючи Кодекс на Загальну і Особливу частини, розробники не досягли мети цього поділу – дотримання принципу економії термінів.

Уся Особлива частина проекту Кодексу перенасичена тими ж загальними положеннями, визначенням термінів, повтореннями об’єктів, суб’єктів, бази оподаткування, що і його Загальна частина.

Якщо не досягаються принципи простоти, економії, системності, зрозумілості, виключення повторів і дублювання загальних положень, то зникає сенс у поділі Кодексу на Загальну і Особливу частини.

У будь-якому іншому чинному Кодексі України, наприклад, Цивільному, що регулює незрівнянно більший спектр суспільних відносин, такого дублювання ми не знайдемо.

Щодо запропонованого проекту Податкового кодексу України, то фактично здійснена не кодифікація, а інкорпорація чинного податкового законодавства. У результаті цього ми отримали ще більш ускладнену, непрозору, кумулятивну систему оподаткування, з подвійним обліком, громіздким, складним для адміністрування податків документооборотом тощо.Таким чином, у проекті Податкового кодексу необхідно насамперед реалізувати принципи, задекларовані в його Концепції, що створить підвалини для реальної, а не умовної модернізації ДПС і детінізації економіки. Однак це повинна бути не механічна збірка чинної нормативно-правової бази з питань оподаткування, а системно відпрацьована кодифікація, спрямована на трансформацію системи оподаткування, яка б закладала організаційно-технічні механізми зменшення документообороту, а відповідно, – спрощення і здешевлення процесу адміністрування податків, стимулювання детінізації економіки та процесів розширеного економічного відтворення. Лише усунення з системи оподаткування чинників, що зумовлюють вимивання обігових коштів підприємств, штучно збільшують собівартість продукції, пригнічують динаміку капіталообороту, здатне стабілізувати платоспроможність юридичних і фізичних осіб, стати фактором стабілізації податкового законодавства, підвищення продуктивності бази оподаткування, збільшення податкових надходжень у бюджет, гармонізувати відносини між податківцями і платниками податків, а у підсумку закласти основу успішного виконання завдання Президента України, згідно з яким “Наша податкова служба має відповідати найвищим нормам та стандартам, бути максимально прозорою і зрозумілою”.