Модернізація податкової служби як складова кодифікації податкового законодавства України
Аналіз позитивних показників зростання ВВП за останні три роки свідчить про те, що економічний стан України залишається досить складним. Подальший розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки у нашій країні, поряд із застосуванням інститутів ринкової саморегуляції, вимагає оптимізації державного управління на всіх напрямах економічної діяльності. Як зазначив Президент України Л.Д. Кучма, “Державна податкова служба є частинкою державного організму, який потребує радикальних перетворень до рівня сучасного правового демократичного суспільства з відкритою економікою, тому реформування податкової служби є однією з найважливіших її частин” [1].
Проблема полягає в тому, що сьогодні розвиток і модернізація податкової служби продовжує здійснюватись на засадах ситуативного підходу. Зводиться вона в основному до структурних змін служби, організації її роботи за функціональним принципом, автоматизації процесів адміністрування податків і зборів тощо [2, 3]. Такий підхід певним чином може покращити результати діяльності ДПС. Проте, щоб вирішити проблему спрощення процесів адміністрування податків, закласти економічні передумови для добровільності сплати податків і досягти відчутних результатів від модернізації податкової служби в Україні, необхідно оптимізувати технологію документообігу, закладеного в економічній моделі чинної системи оподаткування та нових законодавчих рішеннях, які можуть бути здійснені насамперед на підґрунті кодифікації податкового законодавства, у процесі якої необхідно розробити конкретні механізми реалізації основних принципів податкової політики держави.
Аналізуючи проект Податкового кодексу України, можна стверджувати, що проголошені в його Концепції принципи податкової політики держави залишились не реалізованими [4]. Це не випадково, оскільки чинна система оподаткування містить аналогічні помилки [5]. Усе це свідчить про відсутність відповідного наукового забезпечення як кодифікації податкового законодавства, так і процесів модернізації податкової служби. Хоча ці процеси за своєю природою та методологією теорії управління є органічно взаємопов’язаними. Але науковці практично не пов’язують їх з процесом кодифікації податкового законодавства та необхідністю трансформації чинної системи оподаткування [6].
Визначенню методологічних засад розробки механізмів реалізації основних принципів податкової політики держави як стрижневого елемента модернізації ДПС і кодифікації податкового законодавства присвячена дана стаття.
Відомо, що основні положення податкової політики сформулював Адам Смітт у таких чотирьох принципах, як ефективність, справедливість, визначеність та зручність. Автори раннього етапу української податкової політики розвинули наведені положення А. Смітта і задекларували їх у одинадцяти принципах, закріплених у Законі України “Про систему оподаткування” [7].
Оскільки в чинній системі оподаткування заявлені принципи податкової політики реалізувати не вдалося, це зумовило виникнення нових проблем, які при розробці Концепції проекту Податкового кодексу України лягли в основу декількох нових положень, що уточнюють принципові підходи щодо реалізації податкової політики держави в процесі кодифікації податкового законодавства. Це, насамперед, “створення стабільної податкової системи”, “усунення подвійного оподаткування”, “зниження податкового навантаження”, “прозорість адміністрування податків”, “спрощення механізмів контролю і стягнення податків”, “захист прав платників податків”. На рівні Концепції визначені, безумовно, головні проблеми, що існують у чинній системі оподаткування, розв’язання яких планувалось здійснити в процесі кодифікації податкового законодавства. Чи досягнута ця мета, можна встановити шляхом проведення економіко-правового аналізу економічної моделі правової форми самого проекту Податкового кодексу України (далі – ПК).
Зупинимось перш за все на сформованій у ПК економічній моделі “нової” системи оподаткування. Саме в ній відображаються або регулятивні механізми, спрямовані на розширене економічне відтворення, або суто фіскальні технологічні механізми, що спричиняють пригнічення процесів економічного відтворення і зниження податкових надходжень у бюджет, оскільки вони стають головним чинником “виштовхування” підприємництва в тіньову сферу економічної діяльності. Саме з цих причин масштаби останньої, за оцінкою Президента України, даною у Зверненні до Верховної Ради України у 2001 році, порівнюються із легальною економічною діяльністю.Аналізуючи сконструйовану в проекті Кодексу систему оподаткування, серед переліку загальнодержавних податків ми не знаходимо низки діючих нині податків і зборів, а це свідчить про зменшення кількості податків, спрощення системи оподаткування та зниження податкового тиску. Але не все так просто. Розглянемо хоча б два “виключені” податкові збори, такі як “збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та “збір на обов’язкове соціальне страхування”. За своїми обсягами – це вагомі платежі для підприємств. Оскільки в економічній моделі чинної системи оподаткування ці платежі формуються у собівартості виробничого циклу і утворюють штучне збільшення собівартості продукції за рахунок багаторазового оподаткування нарахувань на заробітну плату низкою інших податків (ПДВ, акциз тощо), то їх виключення, на перший погляд, частково знімає проблему штучного збільшення собівартості продукції, а відповідно, ніби усуває кумулятивний ефект, існуючий у чинній системі оподаткування.