Непряме оподаткування в Україні: тенденції та перспективи

Податки – складна і багатогранна фінансова категорія. З одного боку – це головне джерело наповнення бюджету, з іншого – засіб регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Саме тому проблемі оподаткування економісти приділяють значну увагу [1, 3, 5, 6].

Останнім часом не перестають точитися дискусії навколо непрямого оподаткування, значна кількість наукових праць присвячена миту та акцизному збору, в той же час ряд питань щодо ПДВ залишаються невирішеними. Тому метою нашої статті є з’ясування необхідності існування ПДВ і пошук шляхів удосконалення механізмів його функціонування.

ПДВ є ядром податкової системи. Цей податок стосується практично кожного, адже він закладений в ціну майже всіх товарів. ПДВ – один із бюджетоутворюючих податків, але останнім часом його фіскальна ефективність падає. Якщо з 1993 до 1997 року частка податку у ВВП зменшилася з 11,6 % до 8,8 %, тобто на 2,8 % (і це за умови зниження в 1995 році ставки ПДВ з 28 % до 20 %), то в 2003 році вона становила лише 4,9 % ВВП, зменшившись порівняно з 1997 роком на 3,9 %. При цьому в 2003 році уперше частка ПДВ у ВВП була нижчою, ніж частка податку на прибуток підприємств (5,0 %) і прибуткового податку з громадян (5,2 %) [4]. Таким чином, відстежується тенденція до зменшення фіскальної ефективності ПДВ останніми роками, незважаючи на економічне зростання, коли мали зростати й надходження до бюджету.

Зокрема, фіскальна ефективність ПДВ в Україні значно нижча як у країнах-членах ЄС, де в середньому вона становить 7 % ВВП, так і в окремих розвинених державах (Бельгія, Данія, Франція, Фінляндія) – понад 8–9 %. Навіть у Росії цей показник наближається до 7 %. Близьке до України значення частки ПДВ у ВВП (5% і нижче) характерне лише для країн Південної Африки [3].

Падіння фіскальної ефективності ПДВ в Україні зумовлено багатьма чинниками. Головними серед них є:

1. Зростання обсягів податкового боргу з ПДВ. На 01.01.1999 р. податковий борг становив 3,8 млрд. грн., а на 01.01.2004 р. обсяг податкового боргу зріс до 6,5 млрд. грн. [3].

2. Зростання обсягу пільг з ПДВ, від 16,9 млрд. грн. у 1998 р. до 41,4 млрд. грн. у 2003 р., тобто, у 2,5 раза [1].

3. Зменшення кількості платників ПДВ внаслідок запровадження в 1998 році спрощеної системи обліку, оподаткування і звітності суб’єктів малого підприємництва.

4. Підвищення частки експорту у ВВП з 42,1 % в 1997 році до 59,4 % у 2003 році. Адже наслідком зростання експорту є зростання експортного відшкодування з ПДВ.

5. Ухилення від сплати податку. За даними ДПА, не всі суб’єкти господарювання, декларуючи прибуток, декларують податкові зобов’язання з ПДВ. Але це економічно неможливо.

Таким чином, падіння фіскальної ефективності ПДВ зумовлене цілим рядом менших проблем, кожна з яких потребує окремого дослідження і вирішення.

Деякі економісти і законодавці, враховуючи перераховані вище проблеми, пропонують взагалі відмовитися від ПДВ і поновити податок з обороту. Але, на нашу думку, таку пропозицію не можна вважати конструктивною. На це також є ряд причин:

1. Податок на додану вартість використовується в Україні протягом дванадцяти років. Незважаючи на всі вади цього податку, до нього вже звикли і платники, і податківці. Накопичено значний досвід у сфері адміністрування ПДВ. Вважаємо, що давно запроваджені податки психологічно більш спокійно сприймаються суспільством, ніж нові. Дотримуючись цього правила, краще удосконалювати старі податки, ніж запроваджувати нові.

2. Друга причина випливає з першої, адже будь-який податок не ідеальний – у кожного є свої переваги і недоліки. Практично неможливо визначити, запровадження якого з податків викличе більше незручностей.

3. Скасування ПДВ і запровадження на його місце іншого податку (наприклад, податку з обороту) призведе до руйнування наявної системи запобігання подвійному оподаткуванню, адже всі міжнародні угоди, укладені Україною з цієї проблеми, стосуються нинішніх видів податків. Це, у свою чергу, спровокує негативні явища у зовнішній торгівлі, інвестуванні іноземного капіталу, діяльності спільних підприємств, здійсненні транснаціональних проектів.